Для голосування необхідно авторизуватись

ПЕРШОСЕНС

Коли замислююсь про долю драматичну

своєї мови, думки, слова та культури,

пригадую Сизифову спокуту вічну,

круті шляхи, пороги й неприступні мури.

Заговорив Еней на українській мові,

а з ним – боги, божата та богині грецькі.

Неначе в пику петербурзькому орлові

на українській реготався Котляревський.

Як молоде дівча, що в лісі заблукало,

крізь польські хащі і московські буреломи

із темряви до світла слово пробивалось,

щоб не забули, звідки ми і хто ми.

Здавалось лиш трясовина в кінці дороги,

а по верхівках – довге “акання” московське.

Та мова рідна лиш в оселі хлібороба,

так віддано скалькована по-малороськи.

Та раптом струни Кобзаря безкомпромісно,

так пристрасно і по-весняному розкуто

влились яскравосонячно і благовісно

у темний морок безбатькІвської розпуки.

Та східний вітер знову гонить крутохвилі і

повінню ідей – чужинської полови

з-під мови – храму, української святині,

підступно вимива фундаменту основи.

Та їм на перепоні ми поставим греблю –

із слів-цеглинок, із віршів поезопісні.

У цьому – першосенс і життєва потреба,

у кого з Україною душа і мислі.

1

Автор публікації

Офлайн 4 місяці

Vyacheslav Semenko

85
Коментарі: 16Публікації: 34Реєстрація: 13-08-2018

Бронзове перо

Достижение получено 16.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій