Для голосування необхідно авторизуватись

Поклик Валькірії

— Чи дозволиш мені зруйнувати твою безнадійність?
— Ні, не варто! Без неї цей світ втратить сум і страждання!
Чим платити тоді за палке невзаємне кохання?
— Але ж стане взаємним!
— Мені не знайома ця дійсність!

Я не вірю, що там, десь у схронах безмежного дива,
Є краса і надія, і радість, і здійснення мрії…
Я не бачив цього! Тож гарантій не маю, що мліє
Твоє серце від них, що це все – не заради наживи!

А безмежності смутку і відчай – знайомі до болю!
Це мій світ, де я риба у морі і птах попід небом.
Хай в руїнах душа – не піду навіть гостем до тебе!
То хіба до Вальхали мене забереш після бою…

— Заберу… Як облишиш той бій та дозволиш забрати!
Бо наразі ти сам і шукаєш кривавих обіймів –
То і Всесвіт дарує тобі, що замовиш, постійно…
— Де ж Вальхала?
— Спитайся в душі – їй тобі не збрехати!

— Не збрехати! Бо надто надійно похована в чорне!
Я навмисно облишив її у глибокому схроні,
Щоб не брати у руки прозорі та ніжні долоні
І не бачити сліз, що вмивають обличчя нескорне…

Я її поховав – ще живою! То де ж твої храми?!
Де той світ, де вино і красуні чекають на мене?
— А чи ти вже готовий дізнатись про це достеменно?
То дивись навкруги – ось мій світ! Чи ти бачиш?
— Де саме?!

Я все в тому ж болоті спокус і чужих пересудів,
Поміж фальші та бруду життів, до гидоти відвертих.
Де ж Вальхала, коли я живий?!
— Відчепися від Смерті!
Кожен світ – у твоїй голові: як обрав, так і буде.

2

Автор публікації

Офлайн 4 роки

Ярина Мантихора

29

Хочешь изменить мир - начни с себя!

Коментарі: 0Публікації: 9Реєстрація: 22-08-2018