Квітучою землею йде дівчина,
Несе в широкий світ свою красу:
В очах безмежне небо ясно-синє
І пестить вітер золоту косу.
В душі горить немов свіча надія,
А серце ніжне сповнене пісень.
Ця дівчина на ймення Україна
Народження свого святкує день.
Вона з’явилась з лагідного лона
Премудрої праматінки Русі.
Калина наче полум’я червона
Пройти допомагала злидні всі.
І війни вона бачила і чвари,
І польський і важкий турецький гніт,
Хотіли різні турки і татари
Вкраїні назавжди закрити світ.
Та промайнули наче сон століття,
Крізь їх вогонь із гідністю пройшла
Вона, і всі забувши лихоліття
На карті світу знову розцвіла.
Прекрасна, незалежна і єдина,
Така ж через століття молода
Крокує світом дівчина-Вкраїна
І впевнена й стрімка її хода.
Не старить Батьківщину плинність років,
Попереду у неї все життя.
А скільки ж треба ще зробити кроків
У краще, щасливіше майбуття!
Ми скажемо: «Зі святом, Україно,
Цвіти прекрасним цвітом на весь світ,
Народ свій бережи, вербу й калину –
Це символи твої вже сотні літ.
Хай напророчать лиш добро і щастя
Тобі високі сині небеса,
Що хочеш, хай здійсниться і удасться
Й не в’яне, а цвіте твоя краса
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
