Це було їхнє озеро на двох,
Іх тут, як знак кохання, поселили.
Їх душі й крила поєднав сам Бог,
Всі милувались, як вони любили.
Ромео і Джульєтта звали їх:
Прекрасний лебідь й лагідна лебідка.
На радість й милування для усіх
Любов їх розквітала, наче квітка.
Але якось на озера воді
З`явилась інша пара лебедина:
Красиві, чорні, зовсім молоді
І,як у білих, в них любов єдина.
Ромео цих чужинців не сприйняв:
Кричав, шипів, бив крилами завзято,
І більш за все, напевно, він бажав
Непроханих гостей скоріш прогнати.
Джульєтту захистити він хотів
І Озеро Любові повернути.
Якби він міг,то, мабуть, полетів,
Та крила хтось обрізав – не змахнути.
А чорна пара по воді пливла
І на Ромео зовсім не зважала.
На їншій стороні свій дім знайшла,
Місцину цю собі облюбувала.
Отак живуть в озерних водах тих
Дві пари, в кожній з них своє кохання.
Міст-перепона проляга між них,
Та є між них на дружбу сподівання.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
