Привітна, тепла та погожа днина,
Весна зрива з землі снігів вуаль…
На фото з сумом дивиться дівчѝна,
В очах і на душі її печаль.
Сльоза зросила личко не від сонця,
Душа стражда не від пекучих ран,
Весна із сумом загляда в віконце –
Кохання обірвав Афганістан.
Все почалося зі шкільної лави.
Весь світ, здавалось, був для них лиш двох:
Закоханих безтямно Тані й Слави.
Серця любов`ю пов`язав їм Бог.
Летіли днями зустрічі-прощання,
Життя життям – у ньому все було,
Але юнацьке трепетне кохання
Мов цвіт весняний, все пишніш цвіло.
І ось в один погожий день до Слави
Прийшла поштарка Віра сповістить,
Що призвано його в військові лави,
Народу й Батьківщині щоб служить.
Із телепередач вже знала Таня:
В Афганістані точиться війна.
Єдине у житті своїм кохання
Так не хотіла втратити вона.
Але, на жаль, дізналася Тетяна,
Який наказ у військкоматі дан,
Що кличе Славу доля невблаганна
У саме пекло, у Афганістан.
Як на вокзалі лагідно прощались,
Вона йому шептала: «Повернись…»,
У поцілунку губи їх зливались,
Казав він: «Повернуся, ти діждись».
А далі дні летіли, мов в тумані:
З Афгану він листи щотижня слав,
У них своїй коханій любій Тані
« Я повернусь – одружимось» – писав.
Вона йому завжди відповідала,
Жила буквально у його листах,
На сон коханий почерк цілувала
І у листі йому сказала «Так!».
Та горе щастю ставить заборону…
Дівочі мрії нанівець зійшли,
Коли у дім записку похоронну
Їй рідні Слави з сумом принесли.
Тоді життя, неначе зупинилось,
Весна позбулась кольорів і барв
А Тані лиш одне ночами снилось:
Вони удвох між теплих літніх трав…
Не стримати на мить часу польоту…
Він все лікує, тільки не любов.
І як прийде весна, кохане фото
Тетяна з сумом розглядає знов.
І сльози росять щоки не від сонця,
Душа стражда не від пекучих ран,
Лиш знає все весна, що за віконцем –
Кохання обірвав Афганістан.
Таких на світі пар, мабуть, багато,
Але на всіх історія одна:
Домріяти, дожити, докохати
Завадила їм підла зла війна.
Тепер кохані з неба нареченим
Співають ніжні ангельські пісні
І у ночі, зірками золоченій
Шепочуть: «Я кохаю…» уві сні.
