Мабуть, усі ми родом із дитинства:
З тієї незабутньої пори,
Коли яскравіш зеленіє листя,
Тепліше сяє сонечко згори.
Коли душа ще мріями багата
А сни безхмарні сповнені казок
Й тримаючи за руки маму,тата
Не страшно нам зробить найважчий крок.
Там слово «ЛІТО» означає «ЩАСТЯ» –
Три місяці веселощів, забав.
Здається, у житті усе удасться
І світ навколо повен ніжних барв.
Так хочеться вернутися в дитинство,
Йому сказати: «Зачекай! Не йди!»,
Та роки мчаться так нестримно й бистро
На жаль, не буде вороття туди.
Та все одно десь у душі глибоко
Живе його частиночка свята:
У ній дитинства незабутні роки
І мами ніжність й сонця теплота.
Її потрібно нам оберігати,
Крізь роки невблаганні пронести.
Ця часточка тендітна може дати
Нам сили для найвищої мети.
Напевно, всі ми із дитинства родом,
Десь за туманом літ його поріг.
Візьме в житті добра сторицю згодом
Той, хто в душі тепло його зберіг.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
