Могутніх Товтрів сивочолих брили
Вдягнув на чОло Смотрич мов вінець.
Над ним у древнім мареві на схилах
Спить місто-заповідник Кам`янЕць.
Тут сонце на гербі свій відтиск ставить,
Тут мінарет і Невського собор,
Конфесій різних братство Бога славить,
Мов ангельський звучить церковний хор.
Від Ратуші йде світло мов від СвІчі.
Прикраса зараз, та часи були –
В далекі ті роки, В Середньовіччі
Тут Магдебурзьке право прийняли.
Вірменська поруч височить криниця,
Що в лоні скелі вибита була,
Давно вода у ній вже не сріблиться –
Вона під дах свій майстрів прийняла.
На стінах диво-фрески та картини –
Творіння незвичайної краси,
Що мов ковток води є для людини,
Мов свіжа крапля ранньої роси.
В картинній галереї фарб багато,
Ще більше тут прекрасних є імен,
Тут завжди радо будуть вас стрічати
Портрет, і натюрморт, і гобелен.
Найголовніша Кам`янця окраса,
Одна його улюблена сестра –
Фортеця. Не старіє вона з часом,
Хоч називаєм ми її «Стара».
Тож завітайте, друзі, на Поділля,
У цей Вкраїни райдужний вінець,
Де вас завжди зустріне хлібом-сіллю
Перлина, місто-казка – Кам`янЕць.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
