Опустіла вулиця, «горбик» вже затих,
До дороги тулиться ряд хаток сумних.
Майже в кожній порожньо – вікна без вогнів.
З часом стали порохом миті давніх днів,
Як розмови тут були гамірні завжди,
Розділить на “горбик” йшли щастя й біль біди.
Про новини у селі міг дізнатись ти
І, бувало, на столі щось смачне знайти.
Відзначали тут свята весело разом,
Та пора щаслива та стала ніби сном.
Вітер куряву жбурля в вікна хат пустих
І якась ясна журба світиться у них.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 252Реєстрація: 05-02-2019
Достижение получено 11.04.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Достижение получено 22.03.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
