Хай гомоном історії озветься
Прадавньої бувальщини мотив,
Як захисту оплот – Хотин-фортецю
У битві Сагайдачний захистив.
Були часи ті мов нашестя кари
Для Неньки – Української землі.
Її хотіли взять в полон татари,
Скрізь битви йшли великі і малі.
Володарем Європи прагнув стати
Турецький хан – пожадливий Осман
І став татарів-турків він скликати,
Щоб втілити в життя кривавий план.
Протистояти Польща б не зуміла
Його багатотисячній орді.
Пообіцявши привілеї, сміло
До козаків звернулася тоді.
В Сухій Діброві йде палка нарада,
Від дум козацьких урвище гуде.
Тут січова зібралася порада:
Хто в чесну битву військо поведе?
Одноголосний вибір – Сагайдачний –
Наш славний гетьман, знаний кошовий,
Він хрещений у битвах і не лячний,
Тож з ним і цей здолаємо ми бій.
Була та битва наче кров гаряча,
Осиротіли тисячі родин,
Та знали козаки: у них удача,
Вони звільнять уславлений Хотин.
В Дністер текли гіркі багряні ріки,
Здавалося, що він спинив свій плин,
Аксентій-воїн нотував навіки
Події героїчних днів, годин.
Козацька в небо линула молитва,
І ті слова почути Бог зумів –
Скінчилась переможно довга битва
Для лицарів вкраїнських – козаків.
Уклали мир довічний із Османом,
Що вписаний в історію століть.
Тепер незмінним слави талісманом
Біля фортеці гетьман наш стоїть.
Віками про полеглих пам`ятає
Фортеці посивілої стіна,
Дністер правічний для людей читає
Сторінку героїчну Хотина.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
