БЕЗСОННЯ
Спекотний день уже спадає
і нічка темна все вкриває;
Між міріадів зір єдину
шукаю, до котрої лину…
Мисливець Оріон підкаже,
Чумацький Шлях дорогу вкаже..…
Чи у Ведмедиці спитати:
Її, ЄДИНУ, де шукати?
Вікно відчинене…Вдихаю
повітря свіже і “літаю”…
Безсоння знову..Що за лихо?..
Душа веде розмову тиху:
-Я сумував…-Я відчувала,
і я також…-Чом не сказала?
Що з то́го,що між нами відстань?
Ти мо́го серця тиха пристань!
-Тобі я радий…-І я рада…
-Ти правду кажеш? – Так це правда…
-А я люблю.……-Ні,не судилось…
-А я хотів…..- Забудь,наснилось…
-То в чому ж рїч? – Невже не знаєш?
Я – реалістка,ти -“літаєш”…
І дивний діалог триває…
Хоч подумки…Відповідає
ВОНА, з котрою розмовляю…
Усе, кінець…Тож спать лягаю…
Бо тіло ломить від утоми…
А завтра день суєтний знову.….
У сні короткому забутись.……
Назад можливо повернутись?
Бабинець Ю.Ю.

Думок на тему “Безсоння”
Розмова зі своєю душею!Який гарний вірш.!