Я встану рано, на світанку,
Пройдуся полем по росі,
Послухаю спів жайворонка в небі,
Побачу рідної землі красу.
Піду у гай, де соловей щебече,
Вдихаючи на повні груди.
Стрічатиму біля потічка сонце
Й відчую пробудження природи.
І кожен кущик до мене озветься,
Кожна травинка з ранком привітає.
У піднебесся пісня пташина льється
Це рідна земля новий день стрічає.
(картинка з інтернету)

2 коментарі “Ранок”
Дуже яскраві та поетичні описи природних явищ через призму поетичного погляду – чутливий, глибокий та ніжний вірш про непохитний зв’язок людини та природи.
Надзвичайно гарно та витончено…