Вернутися б в дитинство-казку,
і скинути б обридлу маску,
котру́ життя нам одягає…
“Можливо це?” – себе питаю.
Шкода́, нема машини часу –
зо 30 ро́ків скину ра́зом..
І, взявши в руки гостру косу,
пройдуся росяним покосом…
Вдихну на повні груди запах
акації у лісосмузі;
І полежу у буйних травах…
Чи є що краще, мо́ї друзі?
Стіжки духм’яні поскладати,
Чорнушку вдосталь годувати.
І доверху горня налити
й “презент пінистий” пригубити.
Ще по гриби у ліс сходити
і рибу у ставку зловити.
Велосипедом поганяти,
не гаджет – книжку почитати!
Та всього й не перелічити!
В полях далеких побродити,
і фей та ельфів погукати…
У снах яскравих політати,
жар-птицю за хвоста спіймати! .
Та час летить, немов комета,
хвостом вильнув і вже немає…
Рипить “пожована“ касета:
“Усе тече, усе минає!”…
Бабинець Ю.Ю.
Автор публікації
Хтось злий на мене все забрав
(хіба життя ще взя́ти?)...
Нато́мість Бог у дар послав
уміння римувати!
От і пишу я все підряд,
у око що упа́де -
і жарт, і лірика у ряд...
Читайте - це про ме́не!
Титул: Яскравий коментатор
Титул: Небайдужий читач
Думок на тему “Ностальгия”
Гарно!