Для голосування необхідно авторизуватись

Ми разом так давно…  

 

Не можу дотягнутися до тебе

Крізь пелену давно прожитих літ.

Мене гука у вись безмежну небо,

Та на однім крилі який політ?!

 

 

Ти чуєш, як дзвенять у тиші зорі?!

А осінь як шепоче у траві?!

Проміння сонця – ниточки прозорі

Збирають чисті роси степові.

 

Хіба не бачиш, як дрижать в повітрі   

Від холоду спекотні  літні дні?!

Дивись, летять до нас верхом на вітрі

Колись давно проспівані пісні.

 

А там, на порцеляновій галяві,

Розводить  Осінь фарби в казані.

Ти кажеш, що це все  – в моїй уяві,

І просто лиш наснилося мені?!

 

Та ні ж, поглянь, он там солодку вату

Рожевий вечір варить в небесах,

Вмостився день на грушу кострубату

І міцно спить  собі в густих гілках.

 

Ну як же так? … Ми разом так давно,

А зовсім різні бачимо світи?!

Барвиста казка за моїм вікном,

Буденність сіру бачиш з нього ти…    

 

3

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

Наталія Гузнак

285
Коментарі: 22Публікації: 114Реєстрація: 12-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 14.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 21.04.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

2 коментарі “Ми разом так давно…  ”