Вона відверто відкривала плечі,
з гордістю дивилася вперед,
Вона чекала тихий вечір,
Коли напише свій сонет.
Вона любила білі квіти,
І пригортала їх до рук,
Та в світі всі немов би діти,
І в голові таємний звук.
Вона бажала тільки весни,
Коли хотітиме вина,
Коли сидітиме на кріслі,
В думках любов лиш обійма…
У мріях щастя безкінечне,
І те, що гріє душу всім,
Палке, п’янке, беззаперечне,
Метелики в серці твоїм.
Думок на тему “Вона відверто відкривала плечі”
Мої вітання!