Сьогодні знов
Наснилась мені мама.
Усміхнене обличчя, очі голубі
І руки ніжні, лагідні її…
Вона мене так ніжно обіймала.
Дитиною я почувалася ві сні…
І так мені спокійно стало.
Від щастя я раділа –
Так хороше із мамою було.
,,Як справи, доню?”- в мене запитала.
,, Як зараз там живе моє село?
Мені твої подобаються квіти –
Ромашки, сальвії, троянди…
А чорнобривці де? Забула посадити?”
І все. І зникла у ранковому тумані.
Розсіялась, як наче й не було.
Прокинулась я… на душі так сумно,
Гірко так було…
До мене мама в гості завітала,
А квітів, її любих, не було…