Скрипко, не плач, не тривож мою зранену душу.
Вітре осінній, не треба збивать мене з ніг.
Паморозь рання, не морозь моє серце, я прошу…
Осене пізня, що так рано прийшла на поріг?
Дощ дрібний моросить, небо чорними хмарами вкрилося.
І тумани густі огорнули усе, дні забрали ясні.
І слова твої гострі, як лезо, прямо в серце вчепилися…
Відтепер я не знаю, як бути мені…
А дощ все моросить, лютий вітер все виє.
І дерева вже голі, бурштинове листя лежить на землі.
І зелену траву уже паморозь криє…
І холодна зима прокрадається я душу мені.
Автор публікації
Коментарі: 1Публікації: 14Реєстрація: 16-08-2018
Достижение получено 20.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
