Мій Бог-це ти! Прости мені,
Коли я смертю завинив.
Коли дияволом в житті
Вино кохання знову пив.
Коли літаючий над небом,
Мене у тіні загубив.
Я знав кохання,но без тебе
Спокус пізнати не зумів.
Давно те небо почорніло.
Та місяць ще сіяв.
Вино полилося на тіло,
Ніхто крім вас цього не знав.
Мій Бог,диявол і кохана,-
Моя спокуса юних літ.
І від вина на тілі рана
Мене пече і ще й болить.
Та знала ти,як я любив.
Любив,що серце завмирало.
Мене мій батько породив,
А сатана жадав розправи.
Я побажав собі в житті,
Щоб несли мене на тім полі,
Де сльози срібні,лиш твої
Упали в губи мої.
Щоб несли й на узбіччі,
Тінню я пронісся.
Лиш поцілуй мене ти двічі
На третій в очі подивися.
Минають дні,минають ночі.
Вино кохання на столі.
Візьми відкрий,якщо захочеш,
Лишивши те вино мені.
Воно із сліз пролитих в долі,
Коли як доля є тяжка.
У нім багато є любові,
У Нім не знайдеш ти гріха.
Спокуса моя- то кохання!
Як смак солодкої нагоди.
І від вина на тілі рану
Воно мені одне загоїть.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
Думок на тему “Вино”
Поетично, барвисто, щиро, сповідально. Життя Людської Душі – це бентежний та суперечливий світ…..Є глибина психології та філософських роздумів. Майстерне володіння поетичною формою та Українським словом. Вражений З повагою Валерій. Київ