Любіть матусь, їх бережіть ,благаю!
Сирітська доля то є справжній ад.
Моя “пішла” але я все чекаю.
Скажіть, а як то, маму обійнять?
Роки дитячі сповнені печалі.
Одне питання : Боже чому я?
Я ніжності в очах чужих шукала.
Бо вчила бабця ,будь як те
“теля”.
Горнулася ,я так тепла хотіла.
Відчути хоч на мить що я дитя.
Коли хтось кликав доню, я тремтіла.
Ось так і прожила я все життя.
Ми істину просту все ж забуваєм.
Без крила пташка в небі не літа.
Коли кровиночку свою навік втрачаєм.
Ми просим Бога повернуть літа.
Але на жаль ,буває вже запізно.
Життя то мить, ви зараз бережіть.
Благаю вас ,поки не стало пізно.
Як у дитинстві маму обніміть.