Наш брак с тобой как старое тряпье. Стирай и штопай только проку мало. Собралось, каркает, как воронье Соседство муз с ума сойду, ДОСТАЛО…. Боюсь писать, стихи мои, ПРОРОЧЕСТВА. Тревога душу вновь взяла в тиски. Наш посетило дом ее высочество. Разлука шепчет: » Ну, давай плесни». Я не плесну и так испито горести. Я умоляла гордость отступить, […]
Daily Archives: 17.12.2021
7 posts
Любіть матусь, їх бережіть ,благаю! Сирітська доля то є справжній ад. Моя “пішла” але я все чекаю. Скажіть, а як то, маму обійнять? Роки дитячі сповнені печалі. Одне питання : Боже чому я? Я ніжності в очах чужих шукала. Бо вчила бабця ,будь як те “теля”. Горнулася ,я так тепла […]
обов’язкова передмова, бо це з давнього…але я так і не визначився, що воно – проза, верлібр, поезія?…не знаю… …коли відлічуєш час не миттєвостями, не секундами, а годинами у дні лежачі у простирадлах строкатих на топчані і дивися тупо крізь ґрати у вікно, в якому видніється небо… – чекаєш на появу […]
Змайстрували годівнички Для маленької синички, Для горобчиків хай буде Й снігурів червоногрудих. Хай і сойка прилітає, Їсти тут всім вистачає. Є зерно та хліба крихти, Соняшникове насіння. Є також і гарбузове Та сальця смачного трохи. Ми про це потурбувались, Всіх птахів нагодували.. 2016 р.
Нема незамінних (це ча́су питання) – якщо не вгоди́в – то зітруть без вагання… Немає невинних – є ступінь вини… Немає безсмертних – усі смертні ми… Всі смертні – та смерть дуже різною є (на небі життя чийсь болід спалахне?)… Нема непідкупних – ціна лиш різни́ться, якщо “попере́к” – мов […]
. . ПОГОВОРИ ЗІ МНОЮ, СИНУ… . .Ходила я, ой, ходила знову до синової хати нової… Ось – ось завершується будівництво. Хата новозбудована є, а господаря мого немає… Мого рідного господаря, мого любого сина, мого РОМАНА… нема. І не буде тут, на цій грішній Землі. . .- Ой, сину, сину […]