На стежці у саду пожовкле листя,
Бабуся його в ранці не змете,
Не обірве калинове намисто,
Тут прихисток душа вже не знайде.

Заплющу очі, побреду степами,
Порину в час коли була мала,
Як бігала до тирла бур’янами,
Й дорогу що до цвинтаря вела.

Як край стежини квіти я збирала,
Плела вінки і мамі їх несла,
Серед хрестів її я хрест шукала,
Шепочучи: Матусю я прийшла.

На підвіконні кіт, в будинку тиша
Вмиває дощ вже скошені поля,
Гілля схилила до порогу вишня,
І чути сміх дитинства звіддаля.

Співає пташка вербам колискову,
Як і тоді віночок я сплету
Обніму хрест і прошепочу знову:
Стрічай мене матусенька я йду.