КОХАНИЙ СНИВСЯ
Ячмінь
вусатий до землі схилився,
Безкрайнє
поле спека сповиває,
Цю ніч ти
знову,мій коханий,снився,
Стежками
спогадів удосвіта блукаю.
Хотіли
тільки ніжності до ранку,
Та нині
серденько твоє зі мною.
Були разом
до самого світанку.
Свої життя
вінчали ми з журбою.
А в споминах твоє: « Не йди, не треба!»
Не бійся,
чуєш, я ж бо повернуся!
Лебідкою я
прилечу до тебе,
Горобеням
до тебе пригорнуся…