1. Мороз гуляє по селі вечірнім,
Навкруг панує білосніжний сон,
Лиш недалечко, звуком непомірним
Собака свариться з набридливим котом.
2.Їх сварку сніг із вітром замітає,
Вже шерсть промокла повністю в обох,
А коли сила врешті полишає,
Вони заснули, гріючись, удвох.
3.І стало тихо знов, лиш вітер чути,
Ривком майстерним творить чудеса,
Сніг до колін, в нім можна потонути,
А ще до ранку часу вдосталя.
4.А ще до ранку вікна малювати,
Щоб здивувався заспаний малюк,
Бо ж звідки візерункам було взятись,
Якщо всі спали!? І батьки й дідусь?
5.Зимові ночі – це чарівні ночі,
Слизька дорога. Ковдра крижана,
Під ковдрою пульсуюче, охоче,
Прозорим шлейфом тягнеться ріка.
6.Зимовий час – це особливі миті,
Все застигає і збавляє ходу,
Земні турботи осінню привиті
Зникають десь під щедрим шаром льоду.
Автор: Моріка Марцій