. . НЕЩАСНА ДОЛЕНЬКА ОТА…
. .ГОЛОДОМОР…
. .Минають весни, зими, осені, літа –
. .Трагедію ту пам”ять зберігає, –
. .Нещасна доля – доленька була ота,
. .І рана серце людям й досі крає.
. .Вмирали тихо рідна мати і дитя,
. .Від голоду пухла уся родина,
. .Та обривалося у розквіті життя,
. .Лиха – лиха була тоді година.
. .Душа людини рвалась – плакала в ту мить,
. .Та ради їй ніхто не міг подати,
. .Свідомість пропадає, тіло не болить –
. .Невинних вмерло в ті роки багато.
. .Давно немає їжі на отім столі,
. .Ніхто не мав і крихти хліба у роті,
. .Страждали і дорослі, й молоді, й малі,
. .Вмирали в хаті, в полі, на болоті…
. .Гадалося ж тоді, що біди обминуть,
. .І совість “злі начальники” ті мають…
. .Трагічні сторінки історії живуть –
. .І досі серце українців крають.
. .Минають весни, зими, осені, літа –
. .Про голод тридцять третього треба пам”ятати.
. .Одна – єдина світла є у нас мета –
. .За МИР і ХЛІБ НАСУЩНИЙ у ГОСПОДА благати… .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТАМАРА РОМАНЮК,
. . . . . .”Мої рідні Кельменці”, 30 листопада 2020 21 року.
