. .Зима, зима, зима… І сталось диво… Сніг іде… Білий – білий сніг… Із ГОСПОДНЬОЇ волі це диво сталось. Із ГОСПОДНЬОЇ волі зимній Лютий подарував нам засніжену зиму із білим лапатим снігом.

. .І здалося мені на мить, що я потрапила у чарівну зимову казку, з якої так не хотілося виходити. Вкрилася білим – білим снігом матінка – земля. Заполонили у своє дивовижне загадкове царство високі гіллясті дерева – яблуні, вишні, груші, що нагадували справжніх казкових велетнів. Вишукано і гарно виглядали пишні кущі зеленого самшиту, присипані зверху на гілочках білосніжними візерунками. Вони грайливо хиталися від легенького подиху нехолодного вітру. Невимовною красою вабила – надила зір червона калина. Гонорово височіли – кликали до себе засніжені темно – зелені туї.

. .Та недовго чарувала – тривала ця дивовижна зимова казка. Білесенький сніжок розтанув – зник кудись безслідно… Та на все воля ВСЕВИШНЬОГО. Він неодмінно подарує нам справжню білосніжну зиму, від якої так світліє на серденьку й душі… Бо ж так хочеться надії, віри і любові… І МИРУ, МИРУ, МИРУ на землі…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТАМАРА РОМАНЮК,

. . . . . . . . . . .”Мої рідні Кельменці”, 1 лютого 2023 року.