Вічність

Бракує часу, знову ось фортеці.
Будую їх і знову порожнеча.
Пісок крізь пальці, і порожня мрія.
Така повітряна, а мріяла постійна.
Будую їх із шкла сніжинок тих,
Що вже по жменьках дотик пальців звик.
Із сліз зими, мороза, хуртовини.
Ось обернусь, вони сміються в спину.
І кожний раз з льодинок “вічність” це,
Мені цілує забуттям лице.
І ці фортеці сплять в снігах моїх.
Будую їх… Я знов будую їх…
І в кожній вічність плаче для живих…

2

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

Svetlana Svetlana

14
Коментарі: 0Публікації: 9Реєстрація: 11-01-2020

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: 

Думок на тему “Вічність”