Хандра назріває осіння,Та падає листя у вічність,Душа затаїла свавілля,Не треба годити, май стійкість. Летять журавлі, десь курличуть,І холод зривається з вітром,Тож літо відтоді й не кличу,Нового затятий я свідок. Ось ліки, потрібні потому,Сказати, працюють і досі,На гучність вмикаю хард-року,Мій настрій здивує враз осінь!