Хандра назріває осіння,
Та падає листя у вічність,
Душа затаїла свавілля,
Не треба годити, май стійкість.
Летять журавлі, десь курличуть,
І холод зривається з вітром,
Тож літо відтоді й не кличу,
Нового затятий я свідок.
Ось ліки, потрібні потому,
Сказати, працюють і досі,
На гучність вмикаю хард-року,
Мій настрій здивує враз осінь!

6 коментарів “Осіння хандра”
очень красивий стих… позитив)
Благодарю Руслан.
Супер!
Благодарю Наталия!
Лиза, я с Вами слушаю и не слышу ангелов, что жизнь пора менять, и наверное, осень – лучшее для этого время!
Никогда не поздно что то менять!