Лунала мелодія літа,Містичною ніжністю флейти,Дзижчанням комашки у квітах,Та вітру, що крила ці пестить. Ласкавим промінчиком сонця,Зозулі дзвінкого відлуння,Рясної черешні безсонням,Шпаків галаслива заслуга. Верба, обійнялась з рікою,Мов скрипка…і душу хвилює,Спогляну на хвильки з любов’ю,Згадається втішне минуле. Незвична чутливість природи,Неспішно вливаються звуки,Складають ритмічні акорди,Бентежно серденька торкнувшись.