Чарівний кіт …А я стояла в стороні і хмари пливли в темряві і дощ тихенько мрячив… Потім, мій кіт мене спитав: “Ну що, пішли, туди, еге… Адже час, час – то не чекає!” “Звичайно так…”- сказала я, і ми пішли, уздовж по шосе, Туди, де світло, де усе Осяяно промінням […]
Monthly Archives: Липень 2022
73 posts
Спека надворі, а мені чомусь дуже холодно, Руки тремтять і зимні, неначе лід, А душу мою мовби снігом білим огорнуто, Її заморозив своїми словами ти. Вона страждає і плаче-ридає у відчаї, Може її відігріє ще хтось колись? Тоді надії, любові, тепла і добра побільшає, Бо віриться – справжні чоловіки ще […]
А на війні теж треба жартувати Над ворогами й над собою теж, Тоді впевненість та волю будеш мати, А страх й думки погані проженеш. Бо сміх продовжує життя, це кожен знає, Снагу та гарний настрій додає. То ж на війні теж треба жартувати, Щоб ворога скоріш перемогти. 2022 р.
Солодкі святі звуки із дитинства Летять на крилах вікових птахів, Злітаються, щоб донести в скарбницю Й народу найцінніше зберегти. В скарбниці тій заховано чимало – Давнє минуле, коли правили князі, Що ворогів своїх на палях розпинали, Не даючи скотитися сльозі. Там солов’їна наша рідна мова, П’янить солодким, наче на душі […]
Життєва осене!Куди ти поспішаєш? Підкралася й до мене крадькома І сріблом мої коси посипаєш, Вже літечка квітучого нема. Воно було барвисте і веселе Та вигравало райдугою фарб Й мене манило тисячами зваб, Його тепло ще зберігаю в серці. Ти теж прийшла ще лагідна і мила, Розворушила спомини в душі. Я […]
Стояла ваза на столі,В ній сині-сині незабудки,Згадалась молодість мені,І наші перші поцілунки. Як зараз тепло на душі,Хіба букетика забути?Були ці квіти польові,Чуттєві долі подарунки. Іскристі вогники в очах,І погляд лагідний, несмілий,Кружляв піднявши на руках,Тоді від щастя променіли… Кохання юності, завжди,Лишиться пам’яттю зігріте,Як ніжний споминок весни,Душі та серця… найцінніше.
Лунала мелодія літа,Містичною ніжністю флейти,Дзижчанням комашки у квітах,Та вітру, що крила ці пестить. Ласкавим промінчиком сонця,Зозулі дзвінкого відлуння,Рясної черешні безсонням,Шпаків галаслива заслуга. Верба, обійнялась з рікою,Мов скрипка…і душу хвилює,Спогляну на хвильки з любов’ю,Згадається втішне минуле. Незвична чутливість природи,Неспішно вливаються звуки,Складають ритмічні акорди,Бентежно серденька торкнувшись.
Серед літа, серед літа Розгулялась заметіль, Завірюха тополина Закружляла звідусіль. Угорі і справа й зліва Ці пушиночки малі Килимом траву встелили Й опинились на землі. А дмухне легенько вітер – Знову вгору пух здійнявсь. Це дзвінке барвисте літо Всіх запрошує на вальс. 2016 р.
Старанно зберігала скриньку,Там мрія, незабутня казка,Життя у нелегку годину,Постало як суха кульбабка. Тримаю це крихке творіння,Подую…вже й кружляє з вітром,Легеньке, мов пушок, насіння,Створило дивовижне дійство. Полинуть парасольки в простір,Віднині не спіймати, звісно,Та знаю, навесні невтомні,Зростатимуть з інакшим змістом…
Ти стежкою одною йшов, я іншою Та випадково стрілися якось. А виявляється нам по дорозі.Вийшло так, Що ми вже літ багато ось. Підтримуєш мене у всьому, любий мій, Потрібна моя поміч і тобі. Разом легше долать життєві труднощі, Ділити радість світлу теж навпіл. Хай щастя обнімає нас крилятами Та хлюпає […]
В золотому брилі й шароварах синіх Ішов полем широким спекотний липень. А червоний кафтан розшитий маками Він накинув на плечі.Букет ромашковий Ще тримав у руці.Поспішав на побачення. Серце тьохкало, решта не має значення. Хто вона, до якої летів, як вітер Він так і не зізнався нікому у світі. 2022 р.
А небо незвично блакитне,Пройдуся по дивному полю,Ромашками всіяний липень,Безмежно вподобав обнову. Повсюди ласкаве проміння,Долину теплом огортає,Природи пригоже творіння,Малює квітковий орнамент. Любуюся ніжністю цвіту,Не буду зривати букета,У просторі більше є змісту,Лишаться вони для мольберта. Пелюстки торкати не стану,Гадати чого на кохання?Я мовби окутана сяйвом,Учора почула зізнання. Мені б обійняти всі квіти,Та […]
Петровими батогами Літо коней поганяє. Ті ступають крок за кроком, Де ромашки жовтоокі, Де вогнями маки квітнуть І роздмухує їх вітер. Де волошечок блакить Й пісня жайвора бринить Та понад широким полем, Золотим пшеничним морем. Ой, ти, жайворе співай, Рідну землю прославляй. 2022 р.
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/oj-na-kupala/ Під небом зоряно-прекрасним підеш у землю нашу спати: дивились очі неземні, кров в жилах стигне від краси. Останній погляд через ніч і вираз всіх нічних жахіть – буває Мавка степова, цариця степу тут ішла. В загарбника забере силу і наближає до могили: земля тут поруч – […]
Сонечко руде котилось Десь донизу, спати йшло, Щоби йому та й наснилось Щось приємне.І було Задоволеним Світило,Вранці вмилося в росі Й увесь день собі світило І йому раділи всі. 2022 р.
Він мені шепоче: “Непочуті” Я іду на зов той, до них. – Скільки ще доріг здолати треба, Щоб зустрітись і почути їх? – Не спіши! Зроби лиш крок один. Серед гулу воєн й шуму вітру стукіт серця проривається й звучить. – Чуєш? Я іду до тебе. Я почула, Адже маємо […]