Нитку одну, Аріадно, Кладеш в руку – мені, У долоню, Що збагачена досвідом бронзи Меча. Нитку овечої вовни Рогатих кудлатих бербекульок – Володарів дзвоників – калатал безтямних, Що віщують заграву Над пустищем пагорбів Вапнякових і диких Як все кам’яне. Вістрям меча-спати Пишу епізод Тої казки сумної, Яку Колись елліни Розкажуть […]
Daily Archives: 15.09.2022
2 posts
Все пройде, загояться рани,Слова ці для матері муки,На серці роз’ятрені шрами,І голос рідненький повсюди. А душу здавив каменюка,Нема там майбутнього світла,Молитися в храмі не дужа,Не чує тепла… там лиш прірва.