Омита морем сліз і корвалолу, ти гордо продаєш себе і, поміж тим, комод. Ти хочеш в гори і любити Лолу і щось там слухаєш у Каца про народ. Хто ти мені? Ти – донька гравітацій. Тих, що зривають зорі із орбіт. Забетонована струна і тінь кошачих грацій. Ти, що, мабуть, […]