Омита морем сліз і корвалолу,

ти гордо продаєш себе і, поміж тим, комод.

Ти хочеш в гори і любити Лолу

і щось там слухаєш у Каца про народ.

Хто ти мені?

Ти – донька гравітацій.

Тих, що зривають зорі із орбіт.

Забетонована струна

і тінь кошачих грацій.

Ти, що, мабуть, трагічно хоч й велично, –

річ в собі.

Хто я тобі?

Я сума твого суму.

Я син ночей, які ти не доспиш.

Я пояс вірності із терену і струму

Я – німб неоновий. Я той, про кого ти мовчиш.

І що тепер?

Мабуть, поприбираю.

Почищу капці, схожу в храм –

послухаю про рай, а потІм візьму до чаю

вівсяне печиво і есциталопрам.

Автор публікації

Офлайн 2 роки

RuhDoush

9

Коментарі: 0Публікації: 6Реєстрація: 27-10-2020