Хай дощик холодний, змиє печалі,Пролинуть хмарки, та й знову світанок,А пташечку ранню, сонце надалі,Освітить любов’ю, ніби неждано. Ти думала осінь тільки журлива?Вона надихає душу напрочуд,Потому і цінність має мінлива,Бо золото завжди сипле в негоду.