Задумливо ходить по саду,Мелодії чує незвичні,Знаходить душевну розраду,Де квіти розквітли барвисті. Метелик витає чуттєво,Вдихає духмяні троянди,Поодаль мрійливі берези,Звиваються нібито мавки. Зоріє травиця смарагдом,Роси незвичайне намисто,Вона ж залюбується сяйвом,І ніжиться дивом грайливо. Отак ухопивши натхнення,Малює мерщій візерунки,Думки, як неждана веселка,Поетка у римі закружить.