А знаєш, як добре поволі,У просторі душі зігріти,Полинеш немовби Адоніс,Згадавши кохання утіхи. Торкнуся волосся рукою,Всім тілом відчуєш бажання,Тож нічка огорне любов’ю,І прийде солодке єднання. Космічна є магія дивна,Зірок незвичайне старання,Вона полум’яна, нестримна,Розпалює Всесвіт багаття. Настільки несхожі планети,Пізнали чуттєвих захоплень,Хай повз пролітають комети,Вколисані ніжністю двоє.
Monthly Archives: Листопад 2025
32 posts
Листопад хазяйнував, Всі листочки позривав На стрункій берізці, Вітерцем його котив, Дощиком траву зросив Вранці й вечір пізній. Скоро прийде його брат, Якого ще Груднем звать Й морозцем притисне Та притрусить і сніжком. А у хаті за вікном Тепло та затишно. 2025 р.
Красується аж до морозів Білої хризантеми цвіт. Їй не страшні вітри холодні, Щоденно дивиться на світ Щиро, усміхнено та ніжно, Відкрита всім її душа, Приносить нам приємну свіжість І радість в серці залиша. 2015 р.
Дні останні листопада, На травичці морозець, Осінь буде покидати Нас із вами. Навпростець Побіжить кудись далеко, Розтрусивши все тепло. В кожушку зима біленькім Знову нам махне крилом. 2020 р.
До осені пливуть літа мої, А човен долі хвиля все гойдає. Та у душі співають солов”ї, Творча наснага ще не покидає. Надворі дощ. Та серце зігріва Увага друзів, їх любов й турбота І щирі-щирі милого слова, Його кохання мелодійна нота. Життя прекрасна кожна-кожна мить, Хоч іноді й не солодко буває. […]
Чи ми із Поділля, а чи із Волині, З Полісся, а може із Буковини, Із Слобожанщини чи Прикарпаття Чи Наддніпрянщини, усі ми, браття Пишаймося тим, що ми – українці І не дамо, щоби зайди-чужинці У нашому краї хазяйнували, Матінку-землю вкраїнську топтали. Ворог хай знає – нас не скорити, Вільно й […]
Зорі, наче вишиванки Сяяли отак до ранку На небеснім полотні. Це чаклунка-ніч не спала, Так майстерно гаптувала Ті узори чарівні. Я скажу вам по секрету: Під тим зоряним наметом Йшли закохані удвох. Ночі зоряної казка Дарувала крила щастя І благословляв їх Бог. 2019 р.
Кобзар із сумом на бандурі,Пісні співає відчайдушно,Змішалось нині у багнюці,Майбутнє з кров’ю…о безумство! Землиця рідна, що зробили?Жахливі вирви від кордону,Збісився нібито нечистий,Болото хоче з суходолу. Жадоба липне до корита,Коли ж мармизи нажеруться?Там діти гинуть, тут же свита,Жонглює грішми на рахунках. Лишились підлості нащадки,Що служать віддано Мамоні,Відлуння пострілів гарматних,Почують зрештою в […]
Чорні. зелені, блакитні Очі красивих дівчат. Як же вас та й не любити? Сяєте ви у серцях Зорями, зорями ясно, Грієте душу теплом, Ви як дівчата прекрасні, Без вас би так сумно було. Приспів: Зіроньки, зіроньки, Зорі-оченята, Ніхто так як ви Не вміє кохати. Дивитесь пильно й звабливо, Прагнете […]
«Я його бачив, перш ніж зустрівся з тобою. Він походжав по Піпл-лейн і дивився своїми риб’ячими очима на риб’ячі тельбухи…» […]
Задумливо ходить по саду,Мелодії чує незвичні,Знаходить душевну розраду,Де квіти розквітли барвисті. Метелик витає чуттєво,Вдихає духмяні троянди,Поодаль мрійливі берези,Звиваються нібито мавки. Зоріє травиця смарагдом,Роси незвичайне намисто,Вона ж залюбується сяйвом,І ніжиться дивом грайливо. Отак ухопивши натхнення,Малює мерщій візерунки,Думки, як неждана веселка,Поетка у римі закружить.
Похмура осінь… дощ холодний,Опале листя безпорадно,Лежало мокре й без турботи,Топтали люди наостанок. Отак вдивляєшся у морок,Душі обвитої серпанком,Неначе блискавка із громом,Та досить! Світлого я автор! Не здамся, сонце зачекаю,Хоч краплі стукають у вікна,Тож вип’ю кави, щоб відразу,Додати настрою й терпіння. Цей дивний запах шоколаду,Акорди вирвалися птахом,Життя виводить серенаду,Його відчула до […]
Ой, під небом зоряним Стоїть нива зорана, Засіяна зернами, Тепер дощу треба їй. Щоб гарненько вмитися,Водиці напитися, Зарясніти сходами Десь там аж за обрієм. Розлитися хвилями Зеленими сильними,Ваговитим колосом Сонечком цілованим. Диво-короваями На весіллі краятись І лунати піснею Щирою вкраїнською. …Ой, під небом зоряним Стоїть нива зорана. 2016 р.
Давно вже кудись почалапала осінь, На зміну здавалось би прийде зима, Болотяно скрізь на стежках ще і досі І білого снігу також ще нема. Вже й не розібрати яка пора року Надворі, змінилося все. Навкруг непривітно похмуро і мокро, Це ж гарного настрою не принесе. Та в будь яку пору: […]
В безмолвній глибині, де спить вода, Зростає НейроЛотос ніжно з дна. Він пам’ятає, звідки тьма прийшла, Та тягнеться туди, де світло і весна. Пелюстка — думка, лінія — мов жест, Що розриває коло самоти. І кожен штрих — це крок крізь морок, хрест, До власної, живої висоти. НейроЛотос — цвіт […]
Із неба падають думки прозорі, У кожній — спогад, світло чи печаль. НейроДощ змиває все старе і горе, І навіть втому розчиняє, мов туман. Малюю нейролінії — мов річки мрій, Вплітаю їх у синє небо. Краплини б’ють — і серце ловить ритм, І простір тихо світлом оживає. Дощ шепче лагідно: […]