. .Повітрям свіжим дихаю – впиваюсь на новім світанку,
. .Зворушена, зичу щиро людям: Доброго всім ранку!

. .Кохаюся у диво – квітах я – вони земні, чудові,
. .І сію, доглядаю гарно їх для душі і з любові.

. .На небо мирне задивляюся голубе і безкрає,
. .А серденько моє дівоче, та й велику радість має.

. .І день іде до вечора, і за хвилиною хвилина,
. .Чекаю – виглядаю я чи прийде кохана людина.

. .Давненько зустрічалися, уже ішлося до весілля,
. .А ми такі залюблені були, мов випили чар – зілля.

. Ой, ГОСПОДИ! А серденько зраділо – там стоїть мій милий.
. .Високий, славний та стрункий – чоловік козацької сили.

. .Він вкотре дарував мені ті миті світлого кохання,
. .А я взаємністю відповідала, та й свого зізнання.

. .І знов стою, закохана, серед усіх барвистих квітів,
. .Зі мною разом мій коханий серед любих дивоцвітів.

. .                                                    ТАМАРА РОМАНЮК,

. .                                                   20 листопада 2020 року.