. . КОХАННЯ НЕЗЕМНЕ В ОБІЙМАХ ОСЕНІ ПРЕКРАСНОЇ
. .Світив місяць – місяченько угорі
. .І нічка тиха, зоряна була
. .О тій осінній і золотій порі,
. .Яка в село моє давно прийшла.
. .І за видноколом соняшник кружляв,
. .Вбирав останні в Сонця промінці.
. .А БОГ і чудові квіти дарував
. .В часи багаті, мальовничі ці.
. .І хризантем осінніх пахнув аромат,
. .Терпким було повітря у ті дні,
. .І чорнобривці вабили у стократ
. .Та айстри вибухали осяйні.
. .І знову вечір тихий, глибока ніч
. .І місяць світить золотий.
. .Ходили один до одного навстріч
. .Струнка школярка й хлопець молодий.
. .Коханий квіти коханій дарував,
. .Такі ж чудові, ніжні, як вона.
. .Кохав її, до нестями цілував,
. .Вона ж була прекрасна, неземна…
. .Стояла дівчина русява, стояв
. .Той парубок сільський там під вікном.
. .Він біля старої школи обіймав
. .Свою кохану, зігрівав теплом.
. .Минали дні, ішли роки, час збігав,
. .Тримаючись за руки, йшли селом
. .Закохані. – Тут ніхто так не кохав, –
. .По-доброму всі заздрили обом.
. .Дивились люди, казали: Як в кіно!
. .Хіба таке буває у житті?
. .Яка любов, кохання – ось воно!
. .Щасливі! Добра їм у майбутті!
. .Кохання перше ти не забудеш, ні!
. .Бо там була з тобою юна я.
. .Подарував ти почуття і мені –
. .Блаженством марила душа моя.
. .Гортаю альбом вечірньої пори:
. .Я ось – кохана, люба і мала…
. …Світив місяць ясний, як колись, згори
. .І ніч та тиха, зоряна була…
. . ТАМАРА РОМАНЮК.
Думок на тему “КОХАННЯ НЕЗЕМНЕ В ОБІЙМАХ ОСЕНІ ПРЕКРАСНОЇ”
спогади,..єдине, що залишається від колишнього нас