Для голосування необхідно авторизуватись

“КОРОННА” СТРАВА” І ЧУДОДІЙНИЙ ВИНОГРАД

 

. .         “КОРОННА” СТРАВА” І …ЧУДОДІЙНИЙ ВИНОГРАД
. .А квітів, скільки квітів посадила я біля хати своєї! Моя світлиця – висока, простора, з великими вікнами до сонця, на дорогу. То моє справжнє “царство – государство”, і я в ньому господиня!
. .І клали (будували) хату нашу по-родинному, дружно, злагоджено, весело і добре. Жодна клака (гуртова робота) не обходилася без тітки ДОКІЇ – жоден обід, сніданок або вечеря, – бо ж тітка була за кухарку. Коли готувала їжу вона (звісно, що родина вся допомагала) – варила, жарила, випікала, парила, – то такі смачнющі запахи були на весь кут (куток, магала)!
. .Чого тільки не було у тітки: і голубці свіжі із замащеної печі, і печінка із м’ясом курячим, що аж розсипалася, і холодець чистісінький, і домашня ковбаса, і м’ясні рулети з яйцями, і “мачарники” (коржі з маком перетертим), і “бабка”-запіканка. І ще багато смакоти лагодила моя тітка, аж столи вгиналися, бо людям додавали й доносили у “полумисках” (тарілках) їду (їжу).
. .- Ади, ДОКІЯ кухаркою обібралася, – казала моя бабка НАТАЛІЯ.
. .Дійсно, тітка ДОКІЯ була за кухарку.
. .Бо ж раніше так було: господарі запрошували (наймали) майстрів своєї справи, які керували (“командували”) і давали лад. Тітку ДОКІЮ кликали за кухарку (старшу кухарку) на сільські оказії: весілля – сватання, народини – христини, обіди – похорони. Це тепер кожен із нас, при бажанні, може стати кухарем і кулінаром, маючи багато інформації і порад із “ІНТЕРНЕТУ”. Але ж і досвід приходить з роками…
. .І була у тітки “КОРОННА” СТРАВА”, яку вона робила в звичних домашніх умовах (наприклад, коли немає домашньої печі і плити). ТУШКОВАНЕ М’ЯСО, або “тушонка”, як кажуть у народі, за тітчиним “рецептом” мало добрий смак, вживалося й використовувалося і в холодні, і в гарячі страви, довго і надійно зберігалося. Чимало господинь просили тітку ДОКІЮ поділитися власним досвідом. І тітка розказувала…
. .- Свіже м’ясо, щойно розроблене після того, як “зарубали” порося, нарізали невеликими шматками (за бажанням, залишали трохи жиру), добренько солили, перемішували і залишали у великій мисці на тривалий час, аби м’ясо добре увібрало сіль.
. .Одночасно на дрібні шматочки нарізається жир, почеревина чи біле сало. Зразу ж кидаються у високу каструлю ці шматочки і топляться – шкваряться майже до сухого вигляду. Рідкий жир зливається у великий баняк, а шкварки висипаються в іншу посудину (каструлька, бідончик, банка).
. .Просолене м’ясо ще один раз добре перемішати та жарити на пательні (сковороді) у “своєму сокові”. Пазити (дивитися), аби не пригоріло, тільки уважно перевіряти, щоб не було сирим.
. .Якщо вже і жир, і м’ясо готові, у той самий баняк вкидати обережно шматочки м’яса. 20-25 хвилин м’ясо має “покупатися” і “поваритися” у жирові. Майже готові шматочки накладати у банки і заливати тим же жиром й закручувати металевою кришкою.
. .Шкварочки і чистий жир, що залишилися, добре використовувати для приготування інших улюблених страв.
. .Ось так детально і щиро розповідала – ділилася секретами своєї майстерності моя тітка ДОКІЯ про “КОРОННУ СТРАВУ”.
. .Разом із вуйком ІВАНОМ тітка ДОКІЯ мали – тримали невелике підсобне господарство. І корівчина, і свині з поросятками, і кури різних порід, і кролі – вся живність була доглянута, чиста, нагодована.
. .А ще вуйко ІВАН мав, так з любов’ю викоханий, виплеканий, гарний садок, у якому щедро наливалися сонцем червонощокі і жовтобокі яблука, тягнули гілля додолу соковиті груші, притягували зір сині, фіолетові, рожеві сливи – великі і дрібні, переливалися – блищали на сонці, та й у зеленому листі червоні черешні і вишні, смачним виглядом кликали до себе спілі абрикоси…
. .Та неймовірною гордістю і головною принадою у вуйковому ІВАНОВОМУ садку був чудодійний виноград, який великими синьо – фіолетовими гронами і китицями у зеленому лапатому листі, – на довжелезній кованій стіні, – у затишному місці, перед самісінькою хатою, кликав – вабив всіх перехожих, ніби просився в долоні: покуштуйте, зірвіть, пригощайтесь…
. .Окрасою такого чарівного, пахучого, привабливого, привітного, ніжного і неповторного заквітчаного подвір’я були чудові тітчині ДОКІЇНІ квіти, які різнобарв’ям БОЖЕСТВЕННОЇ краси дивували – надили і здалеку, і зблизька.
. .Найбільше тітка ДОКІЯ любила – оберігала маленькі ніжні кущики примул: білих, жовтих, фіолетових, бузкових, оранжевих, рожевих і …червоних… Ці чарівні дрібноквіткові зелені кущики починають квітувати з ранньої весни і продовжують милувати зір ще довго – довго.
. .І виноград, і яблуні, і сливи, і груші, і полуниці, і малина від вуйка ІВАНА, та ледь не всенькі квітки небесної краси – від тітки ДОКІЇ – послідовно, поступово “переїхали” до нас, на наше заквітчане подвір’я. Тітка і вуйко ділилися власним досвідом по догляду і вирощуванню дерев, кущів і квітів, цікавилися і нагадували, аби ми все правильно (“праведно”) зрозуміли, посадили, ретельно обрізали, підв’язали, нагорнули землі, “утеплили”.
. .- Кожне деревце, кущик, рослинка хоче догляду. Треба добре і часто “провіряти”, якщо хочеш мати файний урожай, ТАМАРКО, – підбадьорював мене вуйко ІВАН.
. . – Пазити й пазити (доглядати), щодня і щодня, рано й надвечір, “провіряти” постійно, – приєднувалась до розмови тітка ДОКІЯ. – Та ти, ТАМАРКО, не соромся, питайся, чого ще не знаєш, – продовжувала вона.
. .А скільки радості і втіхи було у вуйка і тітки на душі, коли ми з чоловіком ОЛЕКСАНДРОМ завітали в гості. Здавалося, що вони кожен день чекали нас коло воріт і з нетерпінням виглядали. Так було і цього разу. Тітка з вуйком ще здалеку махали нам руками.
. .Водив – проводив цікаву екскурсію по всьому садку і городу вуйко ІВАН. Від смачних – смачнющих страв від тітки ДОКІЇ – аж стіл вгинався й очі розбігалися… Які ж то чудові часи були!
. .- Приїжджайте, ТАМАРКО!
. .- САША, добре? Обов’язково разом приїжджайте! – чулося…
. .                                                            ТАМАРА РОМАНЮК,
. .                                                            13-14 січня 2018-21 р.;
2

Автор публікації

Офлайн 11 години

Тамара Романюк

587
Коментарі: 25Публікації: 253Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій