Для голосування необхідно авторизуватись

КОЖНА КВІТКА ФАЙНА ПО СОБІ…

. .        КОЖНА КВІТКА ФАЙНА ПО СОБІ, –

. .- Казала колись бабка НАТАЛІЯ, дбайливо доглядаючи та акуратно підв’язуючи кожен кущик чорнобривців. – “Ці, май високі (купчаки), треба садити попід хату, а низенькі, набиті (махрові) чорнобривці, треба класти поперед них. Так буде файно, та й люди любуватися будуть”, – продовжувала бабка НАТАЛІЯ.
. .- А сі файні квіточки – “капрячики” ся називають. Їх добре сіяти в рядочок, аби було видко, де подвір’я, а де город, – повчала літня жінка. – І кучерявились круглолиці кущики настурції по зеленій охайній траві, повертаючи жовтогарячі, оранжеві, білі, світло-коричневі голівки до яскравого сонця. І вимальовувався мимоволі різнобарвний килим на дрібненькому подорожникові, що виблискував вранішньою росою та пахнув незвичним ароматом квітів невимовної краси.
. .Та й не тільки в чарівний світ квітів посвячувала – припрошувала мене бабка НАТАЛІЯ. Спілкування з нею здавалося правдивою казкою, яка незримо – невидимо втілювала в життя добро і красу.
. …Жінка була неписьменною, “неграмотною”, як вона сама зізнавалася, але її житейської мудрості та ревної ПОБОЖНОСТІ вистачало б на кілька поколінь. Бабка моя була своєрідним домашнім психологом, доброю навчителькою, сокровенною порадницею, надійною берегинею висповіданих таємниць, другою рідною матір’ю.
. .- Дитино, – говорила бабуся НАТАЛІЯ, – КОЖНА КВІТКА ФАЙНА ПО СОБІ. Так і люди: кожна людина файна і добра по свому. БОГ усім людьом дав талан.
. .Уже літечок пройшло та й пройшло. Я й досі згадую, якою багатою і неповторною була бабчина бесіда, вимова по-нашому, по-рідному, по-українському, хоч були вони з дідом “під румунами” і з “руськими”. Та не загубилося – не вмерло родюче зерно людяності і ріднизни, народності й обрядів – звичаїв.
. …Ото було радості у нашій хаті, бо криницю копали на подвір’ї. Гамірно і дружно копалося, бо клакою колись збиралися, у святу неділю, на БОГА покладалися, з ревної МОЛИТВИ починали, за цілющу воду, багату хату, здоров’я, злагоду і мир просили. А незабаром коло криниці зелений багатий барвінок простелився, блискучими довгенькими листочками виткав незвичне вишукане мереживо з “голубовими” квіточками.
. .- Якщо барвінок зеленіє, – казала бабка НАТАЛІЯ, – то життя є, вода прибуває, жива душа радується, бо воно БОГОМ сотворене”. – “Аби знала, як будеш віддаватися та коси чесати на весіллю, віночок з барвінку щоб сплела. На хліб – сіль покласти, мамі й татові вклонитися, на щастя – долю загадати. Барвінок, барвінок – аби не забула…
. .Не забула. Бо дожила бабка моя до мого віддавання, і коси мені чесала, і я їй вклонялася, і зелений віночок з барвінку плела…
. .А яка наука була про взаємостосунки з людьми!
. .- Старших треба уважати і деколи помовчати (наголос на другому складі).
. .- Старому чоловікові й жінці кухля води подати, а як услабне, губи помочити не лінуйся.
. .- Як підеш до тещі (свекрухи), що би ти не зварила чи не злагодила, вділи кришку (тобто крихту, кусочок) старій жінці, (показуючи на простягнутій долоні краєчок пальців, – навчала).
. .- Людьом “Добрий день” треба казати, не дивися, чи ти їх знаєш чи нє (незалежно від того, чи знайомі люди чи незнайомі).
. .- У життю своїм роби все звагом, ніколи не пилуй (тобто, не роби поспішних висновків, обміркуй).
. .- Якщо воно вгурне і нелюдяне (вперта чи не вихована людина) – будь розумна, вступися (не заходь у бесіду).
. .- Якщо людина робить збитки, вманює, нефайно балакає, то треба йї навчити, що то гріх від БОГА.
. .- Як будеш вивішувати вбрання на дроті, чіпляй рушник коло рушника, сорочку коло сорочки, аби люди казали, що ти добра хазяйка.
. .- Як маєш де жити, то не клади хати, бо то тяжкий труд.
. .Кохаючись у квітах, бабка НАТАЛІЯ не втомлювалась мені нагадувати:
. .- Дитино, кожна квітка, як і городина – цибуля, буряк, морква – хоче волі, догляду, хоче, щоб її любили, нагортали землі, вливали водички, підперізували (підв’язували).
. .- Не забувай збирати насіння в пору, тримати кожне окремо у вузличку: це айстра, що цвіте цілим букетом, чорнобривці, що мають по кілька цвітів (кольорів), “капрячики” (настурція), що так файно в’ються по подвір’ю, майори, такі гонорні та пишні, ромашки, що дрібненькі і ніжні. А цвіт ромашки, любисток, м’яту сушити треба, бо вони мають лік (лікувальні властивості) від болячок. Викопуй низеньку аргонію (дрібноцвітні жоржини), розсадюй пахнющі павонії (півонії).
. .Чого тільки я не наслухалася від бабки! Вона вміла переконувати, наполягати, виховувати непомітно, ненав’язливо, поступово. Здавалося, що то просто цікава казка, з якої гармонійно і невимушено потрапляєш у райський куточок, адже бабка НАТАЛІЯ усьому давала лад: на подвір’ї, на городі, в саду, коло худоби. Та найчастіше кохала – леліяла квіти, як діти, – від ранньої весни до пізньої осені.
. .Ще й півнорми мала у колгоспі, аби заробити копійчину на трудодні. А скільки радості було у малої внучки, коли ланкова загадувала на завтра сапати буряки. Ото неписана наука виходила і для дорослого, і для малого!
. .А як приходив парубок до нас, то справжнісінькі оглядини влаштовувала бабка. Особливо їй до вподоби та душі були “дари” – маленькі пучечки – букетики білих підсніжників чи дзвіночків – “ландишів” (конвалій).
. .- Диви-но ся, як файно хлопець квіточки зібрав, підперезав, кожну рослинку дбайливо зірвав. То людяна дитина. А як файно він устрижений, без отих клаптів на шиї! А взуття яке чисте, і штани не вмащені. Калабатину обминає, порядок знає. – А чий ти будеш, хлопче? – випитувала. – Хто твої мама й тато, чи маєш браття – сестри? І що ти собі думаєш, що маєш на гадці, та чо сюди приходиш? – продовжувала. – Та БОГ з вами, діти. Будьте розумні, любіться на радість!”.
. .Отака вона була, бабка НАТАЛІЯ. Багато повчального, незвичного можна було спостерігати, запозичати, приймати від мудрої жінки. Чимало літечок і зим минуло, давно немає її серед нас. Та вона навчила жити побожно, смиренно, виважено, любо і щиро…
. . КАЗАЛА МОЯ БАБКА…

. . . . . . . . . .ТАМАРА РОМАНЮК.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Тамара Романюк

963
Коментарі: 28Публікації: 441Реєстрація: 06-02-2020

Вибір видавця (Вересень 2021)

Достижение получено 18.10.2021

Титул: Вибір видавця (Вересень 2021)

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Думок на тему “КОЖНА КВІТКА ФАЙНА ПО СОБІ…”