. . І КЛИЧЕ ЛІТЕЧКО ДІТЕЙ ДО ДИВОГРАЮ!
. .Мої внуки якось завітали
. .Улітку, в тихе надвечір”я,
. .І де квітник – вкотре поставали, –
. .Мене радо кличуть на подвір”я.
. .-Бабуся, ти розкажи про квіти,
. . Цвітуть, пахнуть вони мило, гарно, –
. . Люб”язно так попросили діти
. . У той день чудовий і безхмарний.
. .-І прочитай віршик той цікавий,
. . Що ти у неділю написала.
. . А я братам покажу квіти жваво, –
. . СОФІЙКА всім запропонувала.
. .САШКО і В”ЯЧЕСЛАВКО задивлялись
. .На квіти у кольорах веселки.
. .Всі троє радісно сміялись,
. .Шукали літо у закапелках.
. .-Ну, добре, ви слухайте уважно,
. . І назви – барви запам”ятайте!
. . Читала – віршувала так розважно
. . Й казала: Он літечко стрічайте!
. .І кличе літо з квітами до раю,
. .Красу ГОСПОДНЮ усім дарує.
. .Я бачу, й велику радість маю:
. .Прийшов Червень, по Землі мандрує.
. .Розкрили свої обійми квіти,
. .Запрошують і до дивосвіту
. .Залюблені у Природу діти, –
. .О, скільки витонченого цвіту!
. .Ромашка у квітнику біліє,
. .Цвіте на кущиках у букетах,
. .Рудбекія сонечком жовтіє,
. .Дзвіночки так виграють сонети.
. .Трояндочка розцвіла рожева,
. .Й малинова, і червона, й біла.
. .Так пахне і лілія червнева,
. .І чорнобривці полум”ям горіли.
. .Хвилюється холодок зелений,
. .Квітують барвисті ще гвоздики,
. .Заворожують квітки гарденій,
. .Самшит стоїть отам немов владика.
. .І кличе літо всіх дітей до квітів
. .До свого БОЖЕСТВЕННОГО раю.
. .Люблю красу із рідних дивоцвітів
. .Я мальовничого у квітах краю!
. . ТАМАРА РОМАНЮК.
