Для голосування необхідно авторизуватись

НЕПРИДУМАНЕ ЖИТТЯ

 

. .                      НЕПРИДУМАНЕ   ЖИТТЯ
. .- Я йду, мандрую, зачаровую, позолотою кришталевою посипаю і прикрашаю усю БОЖЕСТВЕННУ красу природню – пори осінньої грайливої, бо я, як справжня королева, дарую людям настрій гарний та усмішку красиву і вродливу! Радіймо, веселімося сьогодні, бо у нас чудовий день осені ГОСПОДНЬОЇ, – вчувалося оце молодій вродливій КАТІ… Їй справді здавалося, що чарівниця – осінь пошепки із нею спілкується і запрошує – кличе у ніжні теплі обійми. КАТЯ почувалася такою щасливою, адже вони з РОМАНОМ вирішили побратися…
. .Майже цілісінький рік молоді люди не просто зустрічалися, спілкувалися, говорили, подорожували, мандрували, вивчали дивовижний світ матінки – Природи у рідній мальовничій стороні… КАТЯ та РОМАН вивчали один одного, намагалися зрозуміти і збагнути внутрішній світ, перейнятися власними уподобаннями та звичками, достеменно вникнути у характер та вдачу один одного. Маючи власний сімейний досвід (це раніше) прагнули не помилитися…
. .На тому й зупинилися:
. .- “Одружуємось! – БОГ добрий”.
. .КАТЯ та РОМАН висловили цю думку своїм батькам.
. .- То давайте зробимо усе по-християнськи, по-людськи, – наголосив КАТІН батько ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ. – Най буде, що у тебе був вінок на голові, бо ж весілля ми тобі вже робили, КАТЮ, а ти, парубче, квітку мав весільну в день одруження – зробимо вам спільний вечір. Та й розпишитесь по-хазяйськи у сільській Раді… Отримаєте свідоцтво про одруження.
. .- Та добре – добре ви кажете, свату, – погодилися РОМАНОВІ батьки.
. .А КАТЯ та РОМАН тільки усміхалися, радіючи, що складається все по-їхньому. І зажили – залюбувалися молоді господарі на радість своїм батькам та всій великій родині. А незабаром у них знайшовся хлопчик – первісток, якого ВАСИЛЬКОМ нарекли. Через кілька літечок і донечка НАТАЛКА народилася.
. .Добро і злагода панувала у їхній закоханій родині. КАТЯ й РОМАН працювали на роботі у державних установах, мали невелике підсобне господарство. Вони виховували своїх діток у любові і мирі. Жінка понад усе кохалася у дивовижних квітах, яких насадила перед великою хатою – світлицею так багато, тільки би встигати за ними глядіти. Батьки (з обох сторін) допомогли цю хату нову покласти…
. .Та ось настали важкі часи: колишній Радянський Союз розпадався… УКРАЇНА, як і всі інші республіки, стала незалежною… Назрівало щоденно питання: як вижити, де влаштуватися на роботу, як виховувати своїх кровиночок – діток…
. .Ще так – сяк виживали, допомагали батьки…
. .Та одного разу РОМАН пішов з дому на “свою” роботу і …не повернувся… …Ввечері його привезли на його ж автомобілі ледь живого (п’яного) “друзі”, які теж добряче хильнули оковитої…
. .У житті, у сімейному житті КАТІ та РОМАНА наступила чорна смуга… Так тривало багато років. Увесь тягар сімейних буднів на свої тендітні і “благенькі” плечі взяла вже хвора дружина…
. .Були інколи світлі миті у свідомості молодого хазяїна. Він обіцяв і сам собі, і всій родині більше не пити, якщо не вміє пити…
. .Та вже було пізно: КАТЯ злягла не на жарт. Тільки єдине, що вона могла робити – безперервно молитися, аби ГОСПОДЬ БОГ дав їй та дітям сили і здоров’я усе витримати, а коханому чоловікові – пам’ять і розум, аби змінитися і прийти до БОГА.
. .Якось, залишившись наодинці, важко хвора КАТЯ щосили намагалася, хоча б трохи задрімати (діти були у школі). Та нічого не виходило. Нестерпні головні болі не припинялися ні на мить. Голова страшенно гуділа різними звуками та гудками, ніби цілий завод з машинобудівними станками. Стомлені очі від постійного безсоння сльозилися по обличчю справжнім дощем. Розбите паралічем тіло не слухалося КАТЮ ніяк…
. .Раптом жінка щосили підняла своє немічне тіло, різко вхопилася за спинку твердого дивана, обережно ступила на підлогу і босоніж “пішла” (поволочила ноги) повільно – повільно прямо до криниці, вже, було, сіла на цямриння, руками опустила свою ногу у криницю… і …раптом почула крик:
. .Ти що робиш, дитино? Побійся БОГА! У тебе двоє дітей, на кого їх лишиш? – голосно почав кричати свекор…
. .КАТЯ, здавалося, аж після голосу свекра схаменулася, почала збуджено і голосно плакати. Плакала цілісінький день, плечі, та й усе тіло здригалося і трусилося ще довго – довго. Свекор забив тривогу, подзвонив КАТІНИМ батькам у сусіднє село. Вже й діти прийшли зі школи.
. .А донечка НАТАЛКА почувалася такою безпорадною, розгубленою, ніби вже сиротою. Сиділа, жалісливо зібравшись і зігнувшись у клубочок у глибокому кріслі, і все повторювала безперестанку, ридаючи:
. .- Мамо, як ти могла так зі мною зробити? Як ти могла мене залишити… – І плакала, плакала…
. .Щось зламалося у душі хворої КАТІ після цього. Єство її сповнювалося невимовним почуттям вдячності ГОСПОДУ БОГУ, ВСЕВИШНЬОМУ, – бо все зупинилося в одну – єдину мить. Зупинилося, щоб …жити.
. .КАТЯ безперестанку молилася…
. .- Прости, ГОСПОДИ, прости…
. .- Прости…
. .А РОМАН? “Розвиднілося” йому, нарешті. Покинув свою “оковиту” назавжди:
. .- Це не я, це вона, “нечиста”, мене спокусила, – говорив близьким чоловік.
. .І знову осінь. Прекрасна золота пора, як справжня королева, дарує людям завжди гарний настрій, за будь-якої погоди – сонячної, дощової, вітряної…
. .КАТЯ в оточенні своїх дітей НАТАЛОЧКИ та ВАСИЛЬКА, РОМАНА, батьків, щасливо усміхалася. Їй так легко дихалося. Наближалася двадцята річниця їхнього одруження…
. . …НЕПРИДУМАНЕ ЖИТТЯ… Справді, НЕПРИДУМАНЕ ЖИТТЯ… І додати нічого…
.  .                                     ТАМАРА РОМАНЮК,
. .                                      7 березня 2019-21 р.
1

Автор публікації

Офлайн 17 години

Тамара Романюк

723
Коментарі: 26Публікації: 316Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій