Для голосування необхідно авторизуватись

РІДНЕ ДИТЯТКО – “ЩОДЕННИК НЕСПОЛОХАНИХ РОЗДУМІВ” – Частина 4

. .             РІДНЕ ДИТЯТКО
. .(“ЩОДЕННИК НЕСПОЛОХАНИХ РОЗДУМІВ”) – Частина 4
. .Зростав мій хлопчик, мій РОМАНКО, здавалося, не по роках, не по місяцях, а по годинах… Тішилися ми разом із САШКОМ, бо маємо чудове рідне дитятко, наше дитятко. І брав щасливий татко своє дороге маля на свої міцні чоловічі руки, і кружляли вони високо – високо в повітрі. Життєрадісний дитячий сміх лунав так голосно, здавалося, на всенький світ чулося…
. .Материнські почуття мої були такі зворушливі і щирі, я почувалася такою щасливою мамою, адже моє дитятко було в мене найгарнішим і найпрекраснішим створінням ГОСПОДНІМ. Ми росли – зростали разом із моїм дитятком, ходили у дитячий садочок, кохалися у барвистих квітах, гралися із собачкою та кицею, годували курчаток і поросяток… А потім …потім пішли – помандрували перший раз у перший клас. Із неабияким задоволенням навчалися у цікавій і загадковій Країні Знань.
. .Моє рідне дитятко зростало жвавим і допитливим, веселим і кмітливим малюком зі своїми улюбленими багаторазовими словами “Чо?”, “Чому?”, “Нащо?”, “Як?, “Коли?”…
. .Мій хлопчик, мій синочок. Рідне, найрідніше дитятко…
. .Згодом, через чотири роки і донечка народилася у нашій родині. Донечка – родинонька моя. Квіточка моя гарненька, смуглява, кароока дівчинка. Темне ніжне волоссячко м”якеньке, як шовк, на голівоньці малій, чорні брівки додавали маленькій крихітці особливої виразності, червоні губки прикрашали обличчя моєї дівчинки. А як усміхалося моє дитятко, то здавалося, що всенький світ усміхається нам, нашій родині, моїй маленькій донечці…
. .Дівчатко народилося під щасливою зорею і нарекли його гарним українським іменем ТЕТЯНКА, як свекруху, аби вона горнулася до малої родиноньки. Теплого літнього серпня, коли у розпалі були жнива квіткові, спало вродливе малятко у своєму дитячому темно-вишневому візочку під хатою у затишку, у холодочку під деревами. А старшенький РОМАНКО не відходив від своєї маленької сестрички: задивлявся – заглядав тихесенько у візочок, гладив обережно дитятко по голівці, тримав у своїх рученятах малесенькі ніжки і ручки немовляти та все просив й просив, аби йому мама і тато дали потримати рідне дитятко. Та …дорослі не дозволяли…
. .Маленький чотирирічний синок сів на сходах перед хатою і почав голосно плакати біля дорослих, аж жаль пройняв за малу дитину:
. .- Всі беруть на руки маленьку дівчинку і тримають, тримають, а мені не дають. Я хочу свою маленьку дівчинку потримати… Вона – моя сестричка, моя дівчинка…
. .І я взяла обережно з дитячого темно-вишневого
візочка нашу крихітку й дала своєму старшенькому синочку, допомагаючи тримати карооку дівчинку. Якою зворушливою і неповторною була ця мить – миттєвість! Яким щасливим був мій синочок, коли пригортав до своїх груденят маленьку сестричку! І тішилося моє материнське серденько за хлопчика та дівчинку, яких я
так любила – голубила понад усе на світі.
. .Зростали наші дітки в любові і ласці на радість великій дружній родині. Коли РОМАНКО навчався наполегливо у школі, готувався старанно до уроків, спілкувався весело з однолітками, ми із улюбленою донечкою, моїм рідним дитятком слухали і розповідали цікаві казочки із загадковими і цікавими героями, шили – вишивали кучерявій ляльці модне вбрання, готували смачно їстоньки на сніданок та обід, висаджували у ямку насіннячко і цибулинки яскравих квітів – жовтогарячих чорнобривців, рожевих і малинових айстр, червоних махрових тюльпанів, білосніжних лілій. Весела і непосидюча щебетушка не давала спокою нікому. Їй хотілося знати про все на світі!..
. .А як моя чорнява кароока донечка любила танцювати! Тільки-но почує веселу музику, відразу ж починає кружляти у запальному таночку! Аж хвильки новомодного кльошу у блакитному платті, здавалося, розліталися, кругом неї навколо… І обов”язково мала бути коло музикантів, біля музичного колективу, спостерігала за кожним рухом аматорів, дослухалася до кожної чарівної мелодії.
. .Моє дитятко, моє рідне дитятко, моя донечка – родинонька, моя дівчинка…
. .Мій найдорожчий скарб – мої кровиночки, мої дітки – синочок і донечка…
. .І як добра світла пам”ять про щасливе – щасливе дитинство моїх дорогих дитяток – цінні і гарні чорно – білі фотографії… на згадку. І їм, нашим дітям, і нам, матері – батькові, і бабусям та дідусям…
. .                      ТАМАРА РОМАНЮК,
. .                      6 березня 2020-21 р.
. .Далі буде…
3

Автор публікації

Офлайн 2 дні

Тамара Романюк

723
Коментарі: 26Публікації: 316Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій