Для голосування необхідно авторизуватись

ПОШАНУЙМО КРАСУ, ТА НЕ РІЖМО КОСУ…

.   .ПОШАНУЙМО КРАСУ, ТА НЕ РІЖМО КОСУ…
.  .В одному із номерів “РІДНОГО СЛОВА” я прочитала цікаву публікацію “ОЙ, НЕ РІЖ КОСУ…”. Моє серце наповнювалося радістю, гордістю за те, що живуть серед нас жінки та дівчата, котрі пишаються своєю природною красою, не цураються рідного і кровного, БОГОМ подарованого, бо КОСА – ЖІНОЧА КРАСА. Ось і захотілося мені поділитися роздумами…
.  .Я одна із тих, хто ще в розквіті літ, хоч уже й не першої молодості. Я маю косу. Свою власну косу, Косу, яку в дитячі роки мені кохала мама. Косу, яка в дівочі літа прикрашала мою юність. Косу, якою я пишаюся тепер. Хоч вона не така густа і довга, якою була тридцять, сорок літ тому, але вона є. Моя коса. Я не відважилась її відрізати, бо жаль. Хоч не раз мені деякі жінки казали: – “Навіщо тобі те волосся, його так тяжко доглядати”. Інші говорили, що я не сучасна.
.  .Я ж радила дівчатам не поспішати за модою, не соромитися своєї “немодної” зачіски, бо ж кажуть, що
МОДНЕ ТЕ, ЩО ДО ЛИЦЯ. А те, що лиця, по-своєму, завжди сучасне.
.  .Літ двадцять тому я співала у сільському хорі. Серед хористів була чи не наймолодшою. Як годиться, учасники художньої самодіяльності були одягнені в національні костюми, жінки з пишними зачісками вишикувалися на сцені. Я ж скромно перекинула свою заплетену косу наперед, радіючи в душі, що все-таки вона в мене є, довга і гарна.
.  .- Що ти виставила свою косу, забери її назад, будь так як люди, – почула раптом презирливий і насмішкуватий голос однієї із учасниць хору.
.  .Сльози стиснули – здавили горло, та косу свою я залишила на грудях. Хіба ж я була не така, як люди? Хіба ті жінки, що мають гарне волосся, не такі як люди?
.  .Ви коли-небудь приглядались до дівчат і жінок з довгим волоссям? Тільки у КЕЛЬМЕНЦЯХ знаю багатьох, котрі не зрадили своїй жіночій красі, не відрізали косу, не споганили свою вроду. Це жінки різного віку, різні за фахом, але завжди модні, завжди сучасні. Серед них працівник музичної школи РАЇСА МЕЛЕТІЇВНА ПРИСАКАР, бібліотекар ГАЛИНА МЕЛЕТІЇВНА ТКАЧ, пенсіонерка МАРІЯ ІВАНІВНА БАРАБАШ, бухгалтер АЛЛА ПЕТРІВНА КОВАЛЬЧУК, учителька ЗОЯ СИГІЗМУНДІВНА КИРНИЦЬКА, працівниця райвійськкомату ОЛЬГА ІВАНІВНА БАБИНА, економіст ГАЛИНА ОЛЕКСАНДРІВНА РУДА, продавець НІНА ОМЕЛЯНІВНА КОНОВЧУК, начальник відділу соціальної служби СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА МАЗУР, вихователька дитячого садка ЗІНОВІЯ ВАСИЛІВНА ХОДЗІНСЬКА.
.  .Я знову повертаюся до надрукованого матеріалу “ОЙ, НЕ РІЖ КОСУ…”. Як би було добре, якби у нас пошанували цих жінок, котрі попри всі повсякденні клопоти, постійну зайнятість із дітьми, трудові будні, вміють берегти свою красу, ніжно і терпляче доглядають своє волосся, не поспішають бути “модними”. В усі часи ці жінки сучасні. Дбайливо викохані, гладко зачесані, акуратно закручені чи заплетені коси є символом жіночої краси. УКРАЇНСЬКОЇ.
.  .ТО Ж ПОШАНУЙМО КРАСУ, ТА НЕ РІЖМО КОСУ…


.  .                                               ТАМАРА РОМАНЮК.

1

Автор публікації

358
Коментарі: 21Публікації: 175Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій