Для голосування необхідно авторизуватись

РІДНЕ ДИТЯТКО – Частина 5

. .                   РІДНЕ ДИТЯТКО  – Частина  5
. .На великому заквітчаному сільському подвір”ї, яке вбралося у гарні весільні шати, весело вигравали чарівні українські мелодії сільські музики. Над широкими воротами велично красувався пишний і вишуканий, у вигляді молодого місяця, вінок із зеленої ялини, прикрашений яскравими квітами червоних маків, синіх волошок, білих ромашок, біло-рожевого яблуневого цвіту. А на середині – білосніжний рушник, вишиваний червоними і чорними нитками. По всьому паркану розвівалися червоним полум”ям й оксамитовою білизною повітряні кульки.
. .Уся БОЖЕСТВЕННА природа, здавалося, дарувала ще теплі, сонячні, погожі дні у жовтні місяці, розсипала свої червоні, жовті, оранжеві, бордові, пурпурові барви на зелене ще листя дерев, давала волю – воленьку розцвісти малиновим, рожевим, вишневим трояндам, вибухала яскравим квітуванням барвистих айстр, наповнювала терпким ароматом осінні хризантеми…
. .Та найголовніше – уся краса ГОСПОДНЯ дарувала людям святковий настрій, приємні клопоти нам із САШКОМ. Бо ж ми видавали заміж свою донечку ТЕТЯНКУ.
. .Сходилися гості на весілля. Приходили рідні, близькі, знайомі. Приходили друзі наречених – дівчата і хлопці. Щаслива ТЕТЯНКА у білосніжній сукні, яка переливалася ніжним оксамитовим різнобарв”ям веселкових кольорів, разом зі своїм судженим СЛАВКОМ, що був одягнений за останнім зиском моди, зустрічали своїх гостей. За всіма українськими звичаями та народними обрядами відбувалося гарне весільне дійство. Щирі обійми, палкі привітання, доброзичливі побажання… І фото на згадку.
. .- Казали люди, що дуже веселе весілля було, – говорили одні.
. .- Ніхто не сумував, усім весело було, – казали інші.
. .- Особливо гарно розважалася молодь, усім “задавала жару”, – чулося.
. .- Зробили ми весілля для донечки нашої, – говорив САШКО.
. .- Слава ГОСПОДУ БОГУ нашому, що допоміг нам, – усміхалася щасливо я.
. .Пройшло – минуло кілька славних літечок після щасливого одруження закоханих ТЕТЯНКИ та СЛАВКА. Справжня земна любов палала поміж молодими гарними людьми. В добрі, злагоді, мирі проживали працьовиті й дбайливі дружина і чоловік, які так були схожі зовні один на одного, ну, справжнісінькі найрідніші брат і сестра. Споглядали – задивлялися на цю дружну хазяйську пару люди і по-доброму заздрили…
. .Якось, одного заквітчаного літнього місяця липня, донечка моя, таємниче усміхаючись, принесла добру звістку, сором”язливо відвертаючи свій погляд:
. .- Мамо, не знаю, як тобі сказати, мені так ніяково, і водночас страшно…
. .- Не хвилюйся, ТЕТЯНКО, ми ж із тобою найкращі подруженьки, ти – моя найдорожча донечка, кажи мамі, що сталося, не бійся….
. .- Мамо, мамочко, я, здається, вагітна, і в мене буде хлопчик або дівчинка, – зітхнула полегшено моя донька.
. .- То слава БОГУ, що це сталося, бо діточки в родині – то велике щастя, найкращий подарунок від ГОСПОДА. Будемо молитися, аби склалося все добре. І дівчинка чи хлопчик народиться у нас – тільки були би вони нам здоровенькі…
. .А через дев”ять місяців з”явився на світ ясний БОЖИЙ такий чудовий чорнявенький, зі смуглявим гарненьким личком, маленький хлопчик із карими оченятками. Чорні брівки, як шнурочки, немов у дівчинки вродливої. Червоний – червоні губки, як намальовані. Рожевий рум”янець на ніжному обличчі маленького дитяти додавав незвіданої загадковості, довершеності створінню ГОСПОДНЬОМУ. Як дві краплинки води, був схожий мамин синочок на свою щасливу матусю… Рідне мамине дитятко… Матусин ріднесенький хлопчик, якого В”ЯЧЕСЛАВКОМ нарекли… Дивилася – задивлялася моя донечка на своє чорнявеньке немовлятко і щасливо усміхалася:
. .- Синочок, ти мій синочок, як я люблю тебе, як я тішуся тобою, дитинко…
. .Спостерігала я із неабияким задоволенням за молодими батьками, які так любо та мило, схилившись над добротним дитячим ліжечком із яскравими брязкальцями, у якому лежало маленьке дитятко, любувалися та й раділи за своє довгожданне щастячко, своє диво… Прислухалися тихесенько, як малятко дихає, усміхаючись уві сні, голубили темне волоссячко на малій голівці, гладили рученьки – ніженьки маленькі…
. .Рідне дитятко… То і моє рідне дитятко, моє маленьке внучатко, моя найдорожча кровиночка… Рідне – найрідніше дитятко…
. .Надворі був холодний лютий, справжня студена зима вступила у свої повноправні володіння. Чарівниця зимонька – зима вбралася у свої білосніжні казкові шати, як справжнісінька снігова королева. Високі дерева нагадували загадкових велетнів із вишуканими візерунками на засніженому гіллі, ніби у сніговому зимньому палаці з дивовижними чарами. Білий лапатий сніг, здавалося, щосили схиляв додолу засніжені зелені гілки ялини, сосни, кедра… Матінка – Земля вкрилася пухнастою ковдрою, яка так ніжно і веселково переливалася – вигравала блискучими барвистими перлинками у сонячних променях зимової пори. Білий – білий іній тендітними пушинками обгорнув – закутав усю живу Природу, убравши її у неймовірну БОЖЕСТВЕННУ красу…
. .А у хаті, великій світлій хаті із широкими вікнами до сонця, на дорогу, було тепло, затишно, привітно. Будинок, в якому проживали мої діти ТЕТЯНКА і СЛАВКО, був повен безмежного сімейного щастя. Дитячого щастя… Саме 26 день суворого і холодного лютого місяця подарував молодому подружжю, з ГОСПОДНЬОЇ волі, оте маленьке рідне дитятко, яким вони не могли натішитися. Молоді матуся й татусь ніжно і лагідно розглядали кожну рисочку малюсінького обличчя, дивилися на своє рідне дитятко, як на дорогоцінний дар БОЖИЙ… Здавалося, всенький світ навколо належав тільки їм…
. .І знову я голубила своє рідне дитятко, свого маленького В”ЯЧЕСЛАВКА, колисала тихесенько у ліжечку дитячому, носила обережно по великій затишній кімнаті, співала йому пісеньку колискову, ніжну й мелодійну… Рідне дитятко. А коли гарненьке малятко солодко спало після того, як донечка нагодувала своїм смачним материнським молоком, доглядаючи і спостерігаючи за ним, я мимоволі згадувала своє незабутнє дитинство, себе, малолітню дівчинку, яка голубила своє рідне дитятко – маленького братика, поверталася спогадами у свої молоді літа, коли у нас із САШКОМ народилися наш руденький синьоокий первісток РОМАНКО і чорнява маленька дівчинка ТЕТЯНКА з карими очима… Згадалося…
. .                                       ТАМАРА РОМАНЮК,
. .                                       22 березня 2020-21 р.
. . .Далі буде…
2

Автор публікації

Офлайн 21 годину

Тамара Романюк

857
Коментарі: 28Публікації: 384Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій