Для голосування необхідно авторизуватись

РОДИННА КЛАКА

. .                           РОДИННА КЛАКА
. .- Ой, до нас гості приїхали! Мамо, тату, бабка ВІРУНЬКА і дід ВАНЬКА приїхали! – радісно вигукував чотирічний ВАСИЛЬКО, кмітливий синьоокий хлопчик із рудим волоссям, і весело біг до воріт назустріч рідним людям, падаючи в міцні дідові обійми і гарячі бабчині поцілунки.
. .А тут і КАТРУСЯ з маленькою кароокою донечкою НАТАЛКОЮ на руках та РОМАН вийшли зустрічати тата і маму.
. .- Добрий день вам, свати!
. .- Дай, БОЖЕ, вам здоров’я! Та заходьте на подвір’я, до хати, свату! Раді вас бачити.
. .Мама ВІРУНЬКА взяла свою крихітку – внучку на руки і задивлялася на червоні тюльпани, що яскравим полум’ям переливалися від легенького вітру, насолоджувалася білими нарцисами, які ніжними зірочками розсипалися по всьому охайному подвір’ї, милувалася барвистими “острівцями” жовтих, бузкових, фіолетових, рожевих, білих примул.
. .- Порядок тут у тебе, гарна ти хазяйка, КАТРУСЮ, – говорила мама доньці.
. .Чоловіки мали свою, чоловічу бесіду.
. .Отакі родинні зустрічі стали вже доброю традицією для молодої сім’ї, незабутні зустрічі з добрими настановами, корисними порадами, дорогоцінним досвідом для майбутніх поколінь, де зростали – гарнішали веселий ВАСИЛЬКО і непосидюча НАТАЛКА.
. .- Ну, що, свати, діти наші хату нову поклали, підняли, накрили, – треба далі щось робити, поки погода дозволяє, – розпочав розмову сват ІВАН.
. .- Так – так, свату, добре говорите. Ми згодні. Як скажете, так і буде.
. .- А що казати? Під (горище) треба вкидати, “замастювати”. По порядку, по-хазяйськи все робити. Зробимо КЛАКУ у неділю. Треба землі, соломи, води привезти, щоб зробити заміс перед хатою, – міркував уголос він.
. .-Це вже я беру на себе, – приєднався до розмови РОМАН. – Дві машини землі, бочки води, думаю, вистачить. Та й солома є у нашому колгоспі.
. .- Хто ж заміс буде робити? – питав сват СЕРГІЙ.
. .- О! За коні не хвилюйтеся. Наш вуйко ІВАН має одну пару коней, а ще одну – пристарає (знайде) в селі. Та й клакани наші сільські будуть, родина в нас велика. А ви кличте на КЛАКУ сусідів, хто чим може, хай підсобить – чоловіки, жінки, – продовжував бесіду тато ІВАН.
. .- І кухарки у нас є свої, таку смачну їду (їжу) готують, – сказала мама ВІРУНЬКА.
. .- Аби не забути сіна і зерна для коней знайти, бо то тяжкий труд, заміс місити – і для тварини, і для людини, – нагадав сват СЕРГІЙ.
. .- І це питання я вирішу, я ж місцевий, знаю, хто де працює в колгоспі, – обізвався РОМАН.
. .Як запланували і порадилися родиною всі разом, так і зробили…
. .НЕДІЛЯ. У цю святу неділеньку зібралися на великому подвір’ї у РОМАНА і КАТРУСІ люди. На гуртову роботу зібралися. Людно, дружно, злагоджено працювалося. Бо ж РОДИННА КЛАКА у молодих господарів гуртувалася. Бо загадували і старим, і молодим…
. .Землю, розкидану і приготовлену у вигляді великого кола, поливали, аби добре намокла, тоді пускали одну – дві пари коней. Коні місили заміс, виконуючи волю погонича. Коли земля була розбита, посипали зверху соломою і знову заводили коней. І так декілька разів, поки заміс не був готовий.
. .А тут до роботи бралися клакани. Вони накладали болото замісене на носилки і носили до хати, викидали на під (горище) – чоловіки це робили, а жінки на поді розкладали, розмащували болото по стелинню рівненько, гладенько, аби не було гудзів.
. .- А де там молода хазяйка? – гукали жінки – Хай іде на під. КАТРУСЯ першою повинна покласти перший боц (бодз) болота замісеного на чотири кути хати. Такий звичай, такий порядок, бо вона – господиня у новій хаті, – підказувала вуйна ІРИНА.
. .І КАТРУСЯ обережно ступала на стелиння, тримаючись за сволоки, “мандрувала” до кожного кутка хати на горищі, просила благословіння у ГОСПОДА БОГА і мастила кути…
. .КЛАКА була в розпалі. Коли на поді мащення наближалося до завершення, кілька жінок сільських зайшли до хати у середину, аби зверху на стелі загладити болото, що звисало з горища між стелинням. Але що це? Місцевих сусідських клаканів не стало.
. .- У нас такого не роблять. Робіть самі, як вам треба. Тут збивають уже сухе болото і підбивають стелю.
. .- Та ж не примусиш людей, помаленько зробимо самі, з БОЖОЮ поміччю, – заспокоїла молоду хазяйку вуйна ІРИНА. – Ми знаємо по-нашому, по-сільському
. .А далі – смачний обід, хліб – сіль за поману, як подяка за людську працю і щира молитва. Бо ж із ГОСПОДНЬОЇ волі усе твориться…
. .- Це ще не вся робота на поді. Треба ще одну клаку робити, глиною “замастювати” і “загладювати” болото, аби був порядок. Добре діло – КЛАКА – говорив вуйко ІВАН.
. .- А у нас КЛАКА, РОДИННА КЛАКА була! Так багато людей було, так цікаво. І коні я бачив, і підводу, і машини, – втішався малий ВАСИЛЬКО, просив й просив, щоб дід ВАНЬКА і бабка ВІРУНЬКА ще не йшли додому.
. .- Справді, добра справа, гуртова робота, КЛАКА. Добре було б, якби і молоді люди переймали оцю корисну справу, – думалося КАТІ.
. .                                                 ТАМАРА РОМАНЮК,
. .                                                 1 травня 2019-21р.
.
1

Автор публікації

Офлайн 3 дні

Тамара Романюк

854
Коментарі: 28Публікації: 383Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій