Для голосування необхідно авторизуватись

ТАКИЙ ОМРІЯНИЙ ПРИРОДНИЙ ГАЗ

. .             ТАКИЙ ОМРІЯНИЙ ПРИРОДНИЙ ГАЗ
. .Надворі, здавалося, літо – літечко краснеє було в усій своїй БОЖЕСТВЕННІЙ красі… Чарівними жовтогарячими вогниками квітували полум”яні чорнобривці, веселковим квітуванням вибухали рожеві, малинові, білі, фіолетові айстри, вабили своєю неповторною красою ніжних пелюсток жовті, оранжеві, червоні, бузкові, білі троянди… Величне яскраве сонечко зігрівало своїм ніжним і ласкавим промінням кожнісіньку живу квіточку, тендітну рослинку, зелене стебельце, тоненьку гілочку…
. .Так, здавалося, що то літня пора року. Але ж ні! То була ГОСПОДНЯ дивовижна осінь!
. .Якось, одного гарного сонячного дня тієї ще теплої погожої осені я та ОЛЕКСАНДР поверталися з роботи додому. А на подвір”ї вже виглядала нас усміхнена і щаслива свекруха, мама чоловікова.
. .- Ой, діти мої, маємо добру новину для нас! Поширюються чутки поміж людьми, що тут, на нашому куті мають проводити ПРИРОДНИЙ ГАЗ. От би було добре!
. .- Так, це справді гарні новини! Уявіть собі – ніяких тобі дров, вугілля, рідкого палива, балонів, – зрадів САШКО.
. .- А головне – тепло, чистесенько, затишно у хаті, – приєдналася до розмови і я.
. .- А що треба для цього, не чула, мамо? Як мають проводити газ? До кого треба звертатися? – розпитував син.
. .- Про все розкажуть у конторі газового управління. А нам, людям з нашого кута, треба збирати кошти, аби протягнути газову трубу до нашої вулиці. Перші 500 дворів мають газифікувати саме тут, – ділилася інформацією свекруха.
. .Люди з верхнього кута і справді раділи добрим новинам. Це ж так зручно, вигідно, корисно для сільської місцевості. Особливо пощастило молодим сім”ям, у яких є малолітні діти.
. .Господарі, власники добротних будинків енергійно і серйозно взялися за цю “газову” справу. Уся важлива документація готувалася в управлінні газового господарства. Місцеві жителі миттю обрали голову наглядової ради на верхньому куті, керівника, касира, організували збір коштів, нагадували один одному про те, як триває підготовка до газифікації.
. .А незабаром запрацювала техніка, через усю широку вулицю попри старий цвинтар вирили глибокий довжелезний рів аж до аеродрому. Згодом там уже лежала довга газова труба, по якій мало йти блакитне паливо, постійно тривали газозварювальні роботи.
. .Люди не могли спокійно дочекатися цього довгожданного “дива”. Хтось втішався – радів, що, нарешті, заживе його родина по-людськи, “по-панськи”, як зізнавалися декотрі. Хтось хвилювався, чи встигнуть провести природний газ до холодів, бо ж наближалася зима. Хтось стояв і чергував “на посту”, аби не забули про їхню вулицю чи подвір”я.
. .Було, ой, було! І тривога, і надія, і радість, і безпорадність, і негаразди… Час ішов, здавалося, довго – довго. І от, нарешті, …збулося. З”явилося блакитне паливо у трубах, “загорівся – замайорів” хвилястою змійкою маленький вогник у газових котлах, потепліли від гарячої води, чавунні батареї, й “поселилися” у кожній оселі затишок і тепло, здається, вже назавжди.
. .Радості щасливої у нашій родині не було меж. Навіть малий двохрічний РОМАНКО втішався, бігав по теплій кімнаті, ще й не усвідомлюючи, чому і матуся, і татко, і бабка, і дід такі веселі й усміхнені. Йому, допитливому хлопчикові, ще було не зрозуміло, яка то благодать, коли у хаті є природний газ.
. .Та якось, одного осіннього дня, а вже смеркалося зарання восени, коли я разом зі своїм первістком поверталися додому, стався прикрий випадок, бо ж ми удвох могли загинути, або залишитися покаліченими. І від того мені боляче і сумно, коли згадую. Печаль обгортає мою хвору голівоньку, гіркі сльози стискають горло, у скронях, здається, збираються найболючіші судоми зі всього тіла. Так і до серйозного захворювання недалеко…
. . Саме на розі двох вулиць, які вели від місцевого стадіону до старого цвинтаря, на тротуарі біля глибокого рову була величезна купа землі із щебенем та шматочками
асфальту. Я після закінчення робочого дня (обіймала посаду редактора – методиста у районній кіномережі обласного управління кінофікації) забрала улюбленого синочка РОМАНКА з дитячого садочка і везла його у візочку додому. На розі тих вулиць до тротуару не можливо було переїхати, то я обережно обійшла велику купу викопаної землі, намагаючись потрапити на тротуар. Нічого з того не вийшло, і я повільно попрямувала збоку по дорозі.
. .Аж раптом засвітилося яскраве світло, прямо на нас із шаленою швидкістю згори, від аеродрому мчався легковий автомобіль. Я жахнулася від несподіванки, нічого не пам”ятаючи, зібрала від материнського переляку всю свою жіночу силу і різко перекинула дитячий візочок із дитиною на узбіччя й упала на нього. І заплакала… Моє знесилене тіло ще довго трусилося від страху. Виснажена і зболена, я міцно обійняла своє дитятко й безперестанку плакала… Могло статися непоправне. А водій …він навіть не загальмував, помчавши на великій швидкості далі по розритій дорозі. Невідомо, чи затримали його у центрі, чи поніс він покарання… БОГ йому суддя.
. .А вдома рідні заспокоювали мене всіляко, голубили свого первістка РОМЧИКА. Я ще довго не могла вгамувати свій страх, свій біль, свій переляк. Та найболючішою була пекельна думка за життя власної рідної дитини.
. .Минав – проходив повелитель – час. Довгоочікуваний природний газ у добротній оселі нашій зігріває всю родину, як і в інших людей з великого дружного кута. Особливо втішаються вже великий школярик РОМАНКО та молодшенька ТЕТЯНКА. Адже у хаті завжди тепло, затишно, чисто, гарно.
. .- Ой, як у вас тепло, файно, добре, – нагодилися мої батьки, які саме приїхали до нас, своїх дітей і внуків. – Може і в нас у селі колись буде природний газ!
. .- Обов”язково буде! Це ж яка благодать! Природний газ уже доступний для всіх сільських жителів, – підбадьорив їх САШКО. – Це тут, на нашому куті, у райцентрі тільки починали проводити природний газ.
. .- На все воля ГОСПОДНЯ, – підтримала розмову я. А в самої серце тривожно забилося, бо саме в період проведення природного газу ледь не стався нещасний випадок.
. .Мама і тато мої так щиро вірили, що блакитний вогник загориться і в їхній оселі. І природний газ неодмінно буде на їхньому подвір”ї. Та й діти із дорогими внуками – кровинками завітають на гостини.
. .ПРИРОДНИЙ ГАЗ… Допоможи, ГОСПОДИ, кожній людині, кожній родині… у цей складний і незвіданий час. Бо на все ТВОЯ воля…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТАМАРА РОМАНЮК,
. . . . . . . . . . . . “Мої рідні Кельменці”, 6 грудня 2020 року.
1

Автор публікації

Офлайн 1 день

Тамара Романюк

713
Коментарі: 26Публікації: 312Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій