. .Сховалося і Сонце за хмарини,
. .Його тепло Вітрисько десь забрав далеко,
. .Осінній холод дошкуля щоднини,
. .Здавалося б, чатує всюди небезпека.

. .Сильніше і свище, і дошкуляє,
. .Мете диханням, ніби від чаклунки злої,
. .Листочки безсердечно він зриває,
. .А на Землі не жаль і квіточки малої.

. .Все віє, сердиться осінній Вітер,
. .Не слухає нікого, вволю сам гуляє,
. .Краплини дощові давно всі витер, –
. .Господарем себе осіннім відчуває.

. .Яка примхлива в Осені погода,
. .Та й Вітер їй під стать і віє, і співає.
. .У ГОСПОДА – довершена Природа, –
. .І Вітер у дібровах, знай собі, гуляє…

. .                                  ТАМАРА РОМАНЮК.