Для голосування необхідно авторизуватись

Грішне кохання

Грішне кохання

 

З тобою ми зустрілись надто пізно,

Коли весна і юність відцвіли,

Подарувало літо нам сім’ї намисто

І осені настали тихі дні.

 

Нам було байдуже, що скажуть люди,

Та неважливі стали пересуди

І зовсім  не бентежили нас

погляди цікавих перехожих,

Кохали ми, хоч знали – так негоже…

 

Сум’яття душ і совісті терзання,

Перелюб чи святе кохання?

Адже ми іншим серце обіцяли

І не з тобою нас навік вінчали.

 

Чому ж не в силах схаменутись?

Покаятись і в свою гавань повернутись.

Тому, можливо, що прийшло те справжнє

почуття? Запізно і немає вороття…

 

Так серце зроду ще з грудей не вилітало,

Коли ми вдвох, то вічності, здається, мало.

Лиш серця стук і небо нас вкриває,

Від посторонніх душ, очей ховає

В солодко-грішному коханні,

В солоно – гострому терзанні…

 

Вайдич Ольга, 2018р.

4

Автор публікації

16
Коментарі: 2Публікації: 4Реєстрація: 16-07-2018