Для голосування необхідно авторизуватись

ВОЛОШКИ. СИНІ ОЧІ СТЕПІВ, ТИХЕ НЕБО ЛУГІВ…

 

. .            ВОЛОШКИ.  СИНІ  ОЧІ  СТЕПІВ,  ТИХЕ  НЕБО  ЛУГІВ…

. .Як зворушливо, щиро, ніжно написала про ВОЛОШКИ АНАСТАСІЯ ПОЛІЩУК:
. .СИНІ ОЧІ СТЕПІВ, ТИХЕ НЕБО ЛУГІВ.
. .ВОЛОШКИ.
. .РІЧКОВІ ПЕЛЮСТКИ, ЛАЗУРОВІ СТРУМКИ.
. .ВОЛОШКИ.
. .ЗОРІ ЩЕДРИХ ПШЕНИЦЬ, НАРЕЧЕНІ КРИНИЦЬ.
. .ВОЛОШКИ.
. .ВЕСЕЛКОВА БЛАКИТЬ, ЩО ТАК РЯСНО ІСКРИТЬ.
. .ВОЛОШКИ.
. ВІЛЬНІ ДІТИ ЛАНІВ, БЕРЕГИНІ ВІНКІВ.
. .ВОЛОШКИ.
. .Дійсно, улюблені наші ВОЛОШКИ – символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності і святості, сердечної чистоти, скромності і привітності.
. .А ось як описується про цю дивовижно ніжну квіточку у СЛОВНИКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ: “ВОЛОШКА – польова трав’яниста рослина із синіми квітками, що росте переважно серед озимих культур”. – І письменники звеличують цю українську квіточку: “ТАМ ДИВЛЮСЬ – ЖИТА КОЛОСІЮТЬ, ВОЛОШКИ БЛАКИТТЮ РЯСНІЮТЬ” (Барв., Опов., 1902); – “І ЗНОВУ ЇЇ (ЗАЙЧИХИ) ПРИМОРОЖЕНІ ОЧІ, НАБЛИЖАЮЧИСЬ ДО ВІЧНОЇ ПІТЬМИ, БАЧУТЬ РУХЛИВЕ ЗОЛОТО СПІЛИХ ХЛІБІВ, МІЖ ЯКИМИ КРАПЛИНКАМИ НЕБА ГОЛУБІЮТЬ ВОЛОШКИ” (М.Стельмах, 1,1962); – “ВСЯ ГОЛОВА В ВАСИЛИНИ БУЛА КРУГОМ ЗАКВІТЧАНА СИНІМИ ВОЛОШКАМИ” (І. Н.-Левицький, 11, 1956).
. .Розповідаючи про ніжні ВОЛОШКИ, завжди згадую піднесено і хвилююче водночас про заквітчану розповідь “ЖНИВА КВІТКОВІ” пані СВІТЛАНИ ПОГУЛЯЙЛО, яка публікувалася у журналі “ЖІНКА”:
. .- Квіти подаровані нам ТВОРЦЕМ ВСЕСВІТУ недаремно. Вони – наша втіха, розрада у такому, часом, нелегкому житті: глянеш – і на серці легшає… КВІТИ, коли хочете, не просто ДИВО ТВОРІННЯ, вони – БОЖІ посланці на ЗЕМЛІ, бо нагадують нам про добро, чистоту, мир і злагоду. Ми нероздільні – люди і КВІТИ. Недарма ж у СВЯТОМУ ПИСЬМІ людину названо вінцем творіння ГОСПОДНЬОГО, тобто – найдовершенішою, найвишуканішою КВІТКОЮ… – пише пані СВІТЛАНА ПОГУЛЯЙЛО.
. .Чому заговорила про ніжні ВОЛОШКИ? Бо маю – кохаю їх у своєму розмаїтому квітнику: і сині – сині, і бузково – рожеві… Бо ніжні квіти – ВОЛОШКИ – прикрашають український віночок, символізуючи молодість, життя, красу, простоту. Ці чарівні ВОЛОШКИ – сині квіточки, як описується в “КУЛЬТУРІ І ТРАДИЦІЯХ” УКРАЇНИ, як частина орнаменту, є в українській вишивці.
. .ВОЛОШКА відома своїми лікувальними властивостями, вже багато століть її використовують у народній медицині при лікуванні різних хвороб, зокрема, проти очних хвороб. Із квітів ВОЛОШКИ отримують блакитну і синю фарбу, додають у якості підфарбовування вин. Сині квіточки корисні у кулінарії.
. .Як відомо з історичних джерел, вперше про цю рослину згадує Пліній Старший (1 ст. н.е.) за часів, коли жито тільки починали культивувати у стародавньому РИМІ, а через хрестові походи вона розповсюдилась на інші землі. І тепер, коли на наших полях сходить жито, ВОЛОШКИ синіють поміж колосків.
. .За особливу ніжність, неповторну красу ВОЛОШКУ синю вирощують, як садову рослину. Вона добре росте у звичайному помірному грунті, переносить чудово посуху, віддає перевагу сонячним місцям. Сама й насівається, і розростається. Гарно виглядає на барвистому квітковому килимі у поєднанні із Хостою Зібольдою, яка має велике світло-зелене листя – це добре видно саме від нашого паркану коло дороги.
. .Бузкова махрова ВОЛОШКА, або КОРОЛІВСЬКА ВОЛОШКА (її ще називають ВАСИЛЬКОМ) своїми розлогими пишними кущами нагадує мою білу РОМАШКУ, розцвітає майже одночасно із білосніжно-золотавим ЖАСМИНОМ. До речі, цю ніжну квіточку ВОЛОШКУ занесено до Червоної Книги УКРАЇНИ.
. .Бувають ці дивовижні квіти, окрім синього, бузкового ще і рожевого, і білого, і блакитного, і червоного кольорів.
. .А ось яку гарну народну легенду про ВОЛОШКИ я прочитала, хочеться і з вами поділитися.
. .- Одного разу Небо докоряло рослинам хлібного поля за невдячність: “Усе, що населяє Землю, дякує мені. Квіти підносять до небес свої пахощі, ліси – таємничий шепіт, птахи – чарівні співи, тільки ви стоїте, мов закам’янілі, і мовчите. Я наповнюю ваше коріння життєдайною вологою і допомагаю визрівати золотим зернам у ваших золотих колосках”.
. .- Це не так. Ми вдячні тобі, – заперечило Колосся. – Наша вдячність у тому, що ми прикрашаємо Землю морем зелені. У нас немає іншого способу показати свою вдячність. Ми не можемо піднестися до тебе. Дай нам таку можливість, і ти відчуєш нашу ласку і любов.
. .- Гаразд, – відповіло Небо, – якщо ви не можете піднятися до мене, то я зійду до вас.
. .- І ось Небо наказало Землі виростити серед колосків чудові сині квіточки – шматочки сині безмежної. Відтоді стебла хлібних злаків із кожним подихом вітру нахиляються до посланців синього неба – ВОЛОШОК – голублять їх, нашіптують їм ніжні слова любові…

. .                       ТАМАРА РОМАНЮК.

2

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

Тамара Романюк

960
Коментарі: 28Публікації: 441Реєстрація: 06-02-2020

Вибір видавця (Вересень 2021)

Достижение получено 18.10.2021

Титул: Вибір видавця (Вересень 2021)

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій