. . ВОЛОШКИ. СИНІ ОЧІ СТЕПІВ, ТИХЕ НЕБО ЛУГІВ… . .Як зворушливо, щиро, ніжно написала про ВОЛОШКИ АНАСТАСІЯ ПОЛІЩУК: . .СИНІ ОЧІ СТЕПІВ, ТИХЕ НЕБО ЛУГІВ. . .ВОЛОШКИ. . .РІЧКОВІ ПЕЛЮСТКИ, ЛАЗУРОВІ СТРУМКИ. . .ВОЛОШКИ. . .ЗОРІ ЩЕДРИХ ПШЕНИЦЬ, НАРЕЧЕНІ КРИНИЦЬ. . .ВОЛОШКИ. . […]
Daily Archives: 27.05.2020
14 posts
Гриць з Семеном сумували Та печаль їх відійшла, Бо ідея цирк створити В їхні голови прийшла. Жонглювати не уміють І ніхто не акробат Тож завзято розпочали Порося дресирувать. З клітки вивели на волю — Небо синє, світлий день: “Перестрибни, поросятко Через палицю лишень.” Порося хвостом крутнуло — Щира радість на […]
іди угору смійся плач і у слова складай думки великий копай сонця м’яч люби і людство і книжки в смарагді чистому трави лежи шукай у хмарах знак роби що хочеш а живи бо мертвих духом повно й так
Коли тільки розцвіли конвалії, І пропахла рано хвоєю роса, Він мене так ніжно взяв за талію, І в душі моїй розбурхалась гроза. Я його кохати не збиралася! Серце зрадницько здалося у полон. Та лиш дві долоні роз‘єдналися, На бадужість вбивчу обернувсь вогонь. Я в його обіймах загубилася, Але […]
Всё одно мне теперь, И зима, и зной лета, Потому что я встретил тебя, Жизнь моя любовью согрета, Целым стало для нас *ты и я*, Не заметны слепые тревоги, Потерялся привкус к беде, И курок любви на взводе, И пол шага осталось к мечте, Поровнее немного дорога, В моём доме […]
Як земля втікає з-під ніг Коли зайві усі слова Якщо крутиться голова Хто підтримає у весні? Як земля двиготить з-під ніг І вже марно казати щось Де пробігти посеред рос? Хто заступить на твій поріг Як квітує ота весна Там далеко як подих мрій Так безмежно як помах вій Тільки […]
Холодний вечір тулиться до хати, Повільно входять вечір, ніч… Думки, як вас заколихати, Чому ви розлетілись врізнобіч? Я пригорну до себе вас, зігрію, Ви відпочиньте, ляжу поруч й я. Від вас сховаю сокровенні мрії, А вам було і досить, думки, й дня. Знов вітер кида краплі у вікно, Віконні очі […]
Подих колише тишу, Подих у неба синь Здійметься стрімко птахом Краплею впаде вниз. Подих розкрає хмару Промінь розсіє мрії Плекані неба оком Над полотном землі. Вишиє літо тиша Власні пісні – веселки Вітер знесе додолу І заховає на дні.
Троянди пелюстки і сойки спів І мрії знову ляжуть на пороги Веселки арки, джерела розлив Усі скарби покинуто під ноги Солодкий сон і відгомін зірок Не здатне серце бачити заграву Цвітіння пишнота і тихий крок Такі терпкі, такі пахучі трави Чому слова вже не звучать мені Манливими і щедрими скарбами? […]
У кутку Непомітним, маленьким Зачаїлося слово, Що шукала давно І заснуло забуте, Без тривог і турботи. Не знайти. Чи ж ще будуть шукати? Час засипав пилком І впізнати вже зась, Що потрібним було, Необхідним. Загуло вже давно Те вітрисько гучне, Що нанесло слова. І Його. Те маленьке. В кутку.
Мы становимся старше И конечно мудрей. Делим правду от фальши, Жестко делим людей. Тех, кто вовсе не нужен, «И зачем же вам я?» Видим тех ,кто «простужен», И кто счастлив без «Бла» Тех , кто в спину ударит, Наперед забежит.. И улыбку подарит, Спросит: « Как? Не болит?» Душ мы […]
Як ресторан не жде на “Ревізора”, Так і хабарник не очікує “підстав”, Мала дитина все тягне до рота І тільки кіт мій пам’ятає вогню жар.
Жив сіренький котик Мурчик Лагідний і тихий, Він нікого не чіпав, Навіть малу мишку. У дворі собі гуляв, На сонечку грівся, До рибалок прибігав – Недалеко ж річка. Сяде й дивиться пильненько Як ловиться рибка, Хто впіймає величеньку, А наш Мурчик стиха Підкрадеться, підбігає, Навкруг озирнеться, Тоді лапками хапає Рибку […]
Скажу тобі багата я безмежно, Я бачу сонце, квіти й небеса, Цілує промінь вранці обережно, Й чарує погляд враннішня роса. Я чую дивні птахів серенади, Це все для мене створено в цю мить, Дарує небо з перлів міріади, А запах трав дурманить і п’янить. Чи можна все за гроші це […]